Обрати сторінку

КОНВЕНЦІЯ

Між Великим Герцогством Люксембург та Федеративною Республікою Бразилія щодо уникнення подвійного оподаткування щодо податків на доходи та капітал.

Велике Герцогство Люксембург і Федеративна Республіка Бразилія, бажаючи укласти Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування щодо податків на доходи та капітал,

домовилися про такі положення:

Стаття 1

Охоплені особи

  1. Ця Конвенція застосовується до осіб, які є резидентами Договірної Держави або кожної з двох держав.
  1. Мається на увазі, що Конвенція не застосовується до доходу або капіталу холрезиденти Люксембургу, які користуються особливими податковими пільгами відповідно до чинного законодавства Люксембургу або відповідно до Чинний закон Люксембургу або будь-який інший подібний закон, який може набути чинності в Люксембурзі після підписання Конвенції, ані до доходів, отриманих резидентом Бразилії від таких компаній, ані до участі таких резидентів у таких компаніях.

Стаття 2

Охоплені податки

  1. Нинішні податки, до яких застосовується Конвенція, є:

(a) щодо Великого Герцогства Люксембург:

– податок на доходи фізичних осіб;

– податок на доходи громад;

– спеціальний податок на збори;

– податок на багатство;

– комунальний комерційний податок після прибутку та капіталу від ́експлуатації;

– податок на загальну заробітну плату;

– податок на майно;

(надалі «податок Люксембургу»);

(b) у випадку Федеративної Республіки Бразилія:

– федеральний податок на прибуток і прибуток будь-якого виду, за винятком l ́ податку на

– Надлишкові трансферти та на діяльність меншої важливості;

(далі – «Бразильський податок»).

  1. Конвенція також застосовується до майбутніх податків ідентичного або подібного характеру, які додаються або є до теперішніх податків або замінять їх.

Стаття 3

Загальні визначення

  1. Для цілей цієї Конвенції, якщо контекст не вимагає іншого:

(a) термін “Бразилія” означає Федеративну Республіку Бразилія;

(b) термін “Люксембург” означає Велике Герцогство Люксембург;

(c) терміни «Договірна держава» та «інша Договірна держава» означають, відповідно до контексту, Люксембург або Бразилію;

(d) термін “особа” включає фізичних осіб, компанії та будь-які інші групи осіб;

(e) термін “корпорація” означає будь-яку юридичну особу або будь-яку юридичну особу, яка вважається корпорацією для цілей оподаткування; і

(f) терміни “підприємство Договірної Держави” та “підприємство іншої Договірної Держави” означають, відповідно, підприємство, яке керується резидентом Договірної Держави, і підприємство, яким керує резидент іншої Договірної Держави;

(g) термін “громадяни” означає:

I) усі фізичні особи, які мають громадянство Договірної Держави;

II) усі юридичні особи, товариства та асоціації, створені відповідно до законів, що діють у Договірній Державі;

III) усі юридичні особи, товариства та асоціації, створені відповідно до законів, що діють у Договірній Державі.

(h) термін “міжнародне перевезення” означає будь-яке перевезення морським або повітряним судном, яке експлуатується підприємством, місце фактичного управління якого знаходиться в Договірній Державі, за винятком випадків, коли морське або повітряне судно експлуатується лише між пунктами в іншій Договірній державі;l ́вираз «компетентний орган» означає:

I) в Бразилії:

міністр фінансів, міністр федеральних доходів або їхні особи, які самі піднялися;

II) у Люксембурзі:

Міністр фінансів або його уповноважений представник.

  1. Для цілей застосування Конвенції Договірною Державою будь-який термін, не визначений іншим чином, має значення, надане йому законодавством цієї Держави, що регулює податки, які є предметом Конвенції, визначене, має значення, яке він має відповідно до законодавства цієї Держави, що стосується податків, які є предметом Конвенції, якщо термін “податок” не визначено в Конвенції.

Стаття 4

Місце проживання для цілей оподаткування

  1. Для цілей цієї Конвенції термін “резидент Договірної Держави” означає будь-яку особу, яка згідно із законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в цій Державі на підставі свого місця проживання, місця проживання, місця управління або будь-якого іншого критерію. подібного характеру.
  1. Якщо згідно з положенням пункту 1 фізична особа вважається резидентом кожної з Договірних Держав, справа вирішується відповідно до таких правил:

(a) Така особа вважається резидентом Договірної Держави, де вона має житло. Якщо вона має постійне місце проживання в кожній із Договірних Держав, вона буде вважатися резидентом Договірної Держави, з якою її особисті та економічні зв’язки є найбільш тісними (центр життєвих інтересів);

(b) Якщо «Договірна держава, в якій така особа має центр своїх життєвих інтересів, не може бути визначена, або що Договірна держава не замінована, або що вона не має постійного житла ні в одній із Договірних держав, вона повинна бути вважається резидентом Договірної Держави, в якій він зазвичай проживає;

(c) якщо така особа зазвичай перебуває в кожній із Договірних Держав або зазвичай не присутня в жодній з них, вона вважається резидентом Договірної Держави , громадянством якої вона має;

(d) Якщо така особа має громадянство кожної з Договірних Держав або якщо вона не володіє громадянством жодної з них, компетентні органи Договірних Держав вирішують питання про загальну згоду.

  1. Якщо згідно з положенням пункту 1 особа, яка не є фізичною особою, вважається резидентом кожної з Договірних Держав, вона вважається резидентом Договірної Держави, в якій розташоване її місце фактичного управління.

Стаття 5

Постійне представництво

  1. Для цілей цієї Конвенції ́вираз «постійне представництво» означає a

постійне місце діяльності, де підприємство здійснює всю або частину своєї діяльності.

  1. Вираз “постійне представництво” включає, зокрема:

а) місце управління;

(b) філія;

в) офіс;

г) фабрика;

(e) майстерня;

(f) шахта, кар’єр або інші місця ́видобутку природних ресурсів;

(g) будівельний або монтажний майданчик тривалістю більше шести місяців.

  1. Не вважається, що ́ існує постійне представництво, якщо:

(a) ́установки використовуються виключно з метою зберігання, ́виставки чи доставки товарів або виробів, що належать до ́національності. захворювання, що належать ́підприємству;

(b) товари, що належать ́підприємству, зберігаються на складі з єдиною метою зберігання, d ́експонування чи доставки;

(c) товари, що належать ́підприємству, зберігаються на складі з єдиною метою переробки іншим підприємством;

(d) стаціонарний бізнес-об’єкт використовується виключно з метою ́купівлі товарів або збору інформації для ́підприємства;

(e) нерухоме підприємство використовується для ́підприємства виключно з метою реклами, надання ́ інформації, наукових досліджень або подібних заходів, які мають підготовчий або допоміжний характер.

  1. Особа, яка діє в Договірній Державі від імені підприємства іншої Договірної Держави, відмінного від агента, який має незалежний статус, зазначений у пункті 5, вважається постійним представництвом у першій згаданій Державі, якщо вона має в цій державі Державні повноваження, які він зазвичай здійснює у ньому, що дозволяють йому укладати договори від імені підприємства, якщо тільки діяльність цієї особи не обмежується ́ придбанням товарів для ́підприємства. Однак вважається, що страхове підприємство Договірної Держави має a пересилання в іншій Договірній Державі з моменту, коли за посередництва представника, що не входить до категорії осіб, зазначених у пункті 5 нижче, він отримує премії на території останньої держави або страхує ризики, розташовані на цій території.
  1. Підприємство Договірної Держави не вважається таким, що має постійне представництво в другій Договірній Державі лише тому, що воно здійснює там бізнес через посередництва брокера, посередника або будь-якого іншого посередника з незалежним статусом, за умови, що такий особи діють в рамках звичайної діяльності.
  2. Той факт, що компанія, яка є резидентом Договірної Держави, контролює або контролюється компанією, яка є резидентом іншої Договірної Держави або веде бізнес у цій Державі (незалежно від того, чи є посередником постійного представництва чи ні), сама по собі не буде достатньою для того, щоб зробити будь-яку з таких компаній постійним представництвом іншої.
  3. Вважається, що підприємство однієї Договірної Держави має постійне представництво в іншій Договірній Державі, якщо воно здійснює там діяльність з надання послуг артистів і спортсменів, зазначених у статті 17 цієї Конвенції.

Стаття 6

Дохід від нерухомості

  1. Дохід від нерухомого майна, включаючи дохід від сільського чи лісового господарства, може оподатковуватись у Договірній Державі, в якій таке майно знаходиться.
  1. (a) Термін “нерухоме майно” має бути визначено відповідно до законодавства Договірної Держави, де знаходиться це майно.

(b) Цей вираз включає, у будь-якому випадку, аксесуари, мертву чи худобу сільськогосподарських та лісових господарств, права, на які поширюються положення приватного права щодо власності на землю, користування нерухомим майном та права на змінні або фіксовані роялті. змінні або фіксовані для ́експлуатації або концесії ́експлуатації родовищ корисних копалин, джерел та інших природних ресурсів; кораблі, човни та літаки не вважаються нерухомим майном.

  1. Положення пункту 1 застосовуються до доходів, отриманих від прямої ́експлуатації, здачі в оренду чи лізинг, а також від будь-якої іншої форми ́експлуатації нерухомого майна.
  1. Положення пунктів 1 і 3 застосовуються також до доходів, отриманих від нерухомого майна підприємства, а також до доходів від нерухомого майна, що використовується для здійснення вільної професії.

Стаття 7

Прибуток підприємств

  1. Прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій Державі, якщо тільки підприємство не здійснює підприємницьку діяльність в другій Договірній Державі через розташоване там постійне представництво. Якщо ́підприємство здійснює підприємницьку діяльність у такий спосіб, прибуток ́підприємства оподатковується в іншій Державі, але лише в тій мірі, в якій вони належать до зазначеного постійного представництва.
  2. З урахуванням положень пункту 3, де ́підприємство ́ Договірної Держави здійснює підприємницьку діяльність в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво, у кожній Договірній Державі до цього постійного представництва буде віднесено прибуток, який воно отримало б, якби воно становило окреме та окреме підприємство, що займається тим самим або подібну діяльність на тих самих або подібних умовах і повністю незалежну від підприємства, постійним представництвом якого воно є, постійним представництвом якого воно є.

(3) При обчисленні прибутку постійного представництва допускаються як відрахування витрат, понесених для цілей постійного представництва, включаючи витрати на управління та загальні адміністративні витрати.

  1. Жоден прибуток не зараховується до постійного представництва через те, що таке постійне представництво має лише- Жодний прибуток не зараховується до постійного представництва через те, що постійне представництво лише придбало товари для підприємства.
  2. Якщо прибуток включає статті доходу, які розглядаються окремо в інших статтях цієї Конвенції, положення цих статей не зачіпаються положень цієї статті.

Стаття 8

Морська та повітряна навігація

  1. Прибуток, отриманий від експлуатації суден або літаків у міжнародних перевезеннях, оподатковується лише в тій Договірній Державі, в якій розташоване місце фактичного управління підприємством.
  1. Якщо місце фактичного управління ́підприємства морського плавання знаходиться на борту судна, Вважається, що це місцезнаходження розташоване в Договірній Державі, де розташований порт приєднання цього судна, або, за відсутності порту приєднання, у Договірній Державі, резидентом якої є оператор судна.
  1. Положення пункту 1 також застосовуються до прибутку від участі в пулі, спільній операції або міжнародному операційному агентстві.

Стаття 9

Асоційовані підприємства

де:

(a) підприємство Договірної Держави бере пряму або опосередковану участь в управлінні, контролі або капіталі підприємства іншої Договірної Держави, або

(b) ті самі особи беруть участь прямо або опосередковано в управлінні, контролі або капітал ́підприємства ́однієї Договірної Держави та ́підприємства іншої Договірної Держави, і що в тому й іншому випадку обидва підприємства у своїх комерційних або фінансових відносинах пов’язані узгодженими умовами, що інше, обидва підприємства пов’язані прийнятими або нав’язаними умовами в своїх комерційних або фінансових відносинах, які відрізняються від тих, які укладалися б між незалежними підприємствами, прибуток, який без таких умов було б отримано одним із підприємств-суб’єктів господарювання, але могло б фактично не були зроблені через такі умови, можуть бути включені до прибутку цього підприємства та оподатковуються відповідно.

Стаття 10

Дивіденди

  1. Дивіденди, що виплачуються компанією, яка є резидентом однієї Договірної Держави, резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.
  1. Однак такі дивіденди можуть оподатковуватись у Договірній Державі , резидентом якої є компанія, що виплачує дивіденди, та відповідно до законодавства цієї Держави, але ́накладений таким чином податок не повинен перевищувати:

(a) 15 відсотків валової суми дивідендів, якщо одержувачем дивідендів є компанія, яка безпосередньо розпоряджається ́щонайменше 10 відсотками капіталу компанії, яка виплачує дивіденди;

(b) 25 відсотків валової суми дивідендів у всіх інших випадках. Цей параграф не впливає на оподаткування компанії прибутку, використаного для виплати дивідендів.

  1. Положення параграфів 1 і 2 не застосовуються, якщо одержувач дивідендів, резидент ́ однієї Договірної Держави, має в ́ іншій Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що виплачує дивіденди, постійне представництво, до якого холдинг, щодо якого виплачуються дивіденди, фактично пов’язаний з дивідендами. У такому разі застосовуються положення статті 7.
  1. Термін “дивіденди”, що використовується в цій статті, означає дохід від ́акцій, акцій або варрантів, акцій шахт, акцій засновника або інших часток прибутку, за винятком вимог, а також дохід від інших акцій, прирівняний до доходу від акцій податкове законодавство ́держави, резидентом якої є дистриб’юторська компанія.
  2. Якщо компанія-резидент Люксембургу має постійне представництво в Бразилії, таке представництво може підлягати оподаткуванню податком у джерелах відповідно до бразильського законодавства.

Однак цей податок не може перевищувати 15 відсотків прибутку постійного представництва, визначеного після сплати податку на прибуток.

  1. Де компанія, яка є резидентом Договірної Держави, отримує прибуток або дохід інша Договірна Держава, ця інша Держава не може стягувати будь-який податок з дивідендів, що виплачуються компанією особам, які не є резидентами цієї іншої Держави, а також стягувати будь-який податок щодо податку на нерозподілений прибуток на нерозподілений прибуток компанії, навіть якщо виплачені дивіденди або нерозподілений прибуток повністю або частково складаються з прибутків або доходів, що виникають у цій другій Державі.
  1. Обмеження, передбачені пунктом 2, підпунктом а, і пунктом 5, не застосовуються до виплачених дивідендів і прибутку, отриманого до закінчення п’ятого календарного року, наступного за роком, у якому Конвенція набуває чинності.

Стаття 11

Інтерес

  1. Проценти, що виникають у Договірній Державі та виплачуються резиденту іншої Договірної Держави , можуть оподатковуватись у цій другій Державі.
  1. Однак такі відсотки можуть оподатковуватись у Договірній Державі, з якої вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але податок, що накладається, не повинен перевищувати 15 відсотків валової суми відсотків.

 

  1. Незважаючи на положення параграфів 1 і 2:

(a) відсотки, що виникають в одній Договірній Державі та сплачуються уряду іншої Договірної Держави, її політичному підрозділу або агентству (включаючи фінансові установи), що повністю належать цьому уряду чи політичному підрозділу, звільняються від податків у перша договірна держава;

(b) відсотки, отримані від державних фондів і облігацій ’emprunt, випущених урядом Договірної Держави, оподатковуються тільки в цій Державі;

(c) ставка ́ податку не може перевищувати 10 відсотків щодо відсотків за позиками та позики та кредити, надані банківськими установами мінімум на 7 років і пов’язані з продажем устаткування або з ́навчанням, ́встановленням чи постачанням промислового чи наукового обладнання, а також громадськими роботами.

  1. Термін «відсотки», як використовується в цьому розділі, означає доходи з державних коштів, державні кредитні зобов’язання, забезпечені чи не забезпечені іпотекою або застереженням про участь у прибутку, а також вимоги будь-якого роду щодо застереження про участь у прибутку та вимоги будь-якого роду, а також усі інші доходи, що прирівнюються до доходу від сум, наданих в борг податком законодавство ́держави, в якій походить дохід.
  1. Положення пунктів 1 і 2 не застосовуються, якщо одержувач частки, резидент однієї Договірної Держави, має в іншій Договірній Державі, з якої виникає інтерес, постійне представництво, з яким він фактично пов’язаний. постійне представництво, з яким фактично пов’язана боргова вимога, що викликає проценти. У цьому випадку застосовуються положення розділів статті 7.

 

  1. Обмеження, передбачені пунктами 2 і 3, не застосовуються до відсотків, що виникають у Договірній Державі та виплачуються постійному представництву підприємства іншої Договірної Держави, яке розташоване в третій Державі.
  1. Вважається, що відсотки виникають у Договірній Державі, якщо платником є сама держава, політичний підрозділ, місцевий орган влади або резидент цієї Держави. Однак, якщо платник відсотків, незалежно від того, є він резидентом Договірної Держави чи ні, має в Договірній Державі постійну Договірну Державу, має в Договірній Державі постійне представництво, у зв’язку з яким позика, щодо якої сплачено проценти було укладено і яка покриває витрати на такі відсотки, вважається, що такі відсотки виникають у Договірній Державі, де розташоване постійне представництво.

 

  1. Якщо в результаті особливих відносин між боржником і кредитором або які ті й інші утримують з третіми особами, сума сплачених відсотків з урахуванням вимоги, за якою вони сплачуються, перевищує ту, яка була б узгоджена. боржником і кредитором у разі відсутності таких відносин положення цієї статті застосовуються лише до останньої суми. У такому випадку надлишкова частина платежів залишатиметься оподатковуваною відповідно до законодавства кожної Договірної Держави та з урахуванням інших положень цієї Конвенції.

Стаття 12

Роялті

  1. Роялті, що виникають у ́ Договірній Державі та виплачуються резиденту ́ іншої Договірної Держави , можуть оподатковуватись у цій другій Державі.
  1. Однак такі роялті можуть оподатковуватись у ́Договірній Державі, в якій вони виникають, та відповідно до законодавства цієї Держави, але ́накладений таким чином податок не повинен перевищувати:

(a) 25 відсотків валової суми роялті, отриманої від ́використання або надання ́використання товарних знаків, кінофільмів, фільмів чи стрічок теле- чи радіомовлення;

(b) 15 відсотків валової суми роялті у всіх інших випадках.

 

  1. Термін «роялті», який використовується в цьому розділі, означає винагороду будь-якого виду, що виплачується за природа, оплачена за ́використання або надання ́використання авторського права на літературний, художній чи науковий твір, включаючи кінофільми та фільми чи стрічки для телебачення чи мовлення, d ́а патент, d ́ товарний знак, d ́ дизайн чи d ́ модель , d ́a plan, d ́a формула або d ́a секретний процес, а також для ́використання або надання ́використаного ́ промислового, комерційного чи наукового обладнання та для інформації, що стосується досвіду чи навчання в промисловій, комерційній чи науковій галузі поле.

 

  1. Вважається, що роялті виникають від Договірної Держави, якщо боржником є сама ця держава, її політичний підрозділ, місцевий орган влади або резидент цієї Держави. Проте, якщо платник роялті, незалежно від того, є він резидентом Договірної Держави чи ні, має в Договірній Державі постійне представництво, за яке він взяв на себе зобов’язання сплатити роялті, і що Постійне представництво несе витрати на такі роялті, вважається, що такі роялті виникають у Договірній Державі, в якій розташоване постійне представництво.

 

  1. Положення параграфів 1 і 2 не застосовуються, якщо одержувач роялті, резидент Договірної Держави, має в другій Договірній Державі, з якої виникають роялті, постійне представництво, з яким фактично пов’язані право або майно, що дає підстави для отримання роялті. У такому випадку застосовуються положення статті 7.

 

  1. Якщо внаслідок особливих відносин між боржником і кредитором або які ті й інші підтримують з третіми особами, сума сплачених роялті з урахуванням послуги, за яку вони сплачуються, є такою, за яку вони сплачуються. сплачено, перевищує ту, про яку домовилися б боржник і кредитор за відсутності таких відносин, положення цієї статті застосовуються лише до останньої суми. У такому випадку надлишкова частина платежів залишається оподатковуваною відповідно до законодавства кожної Договірної Держави та з урахуванням інших положень цієї Конвенції.

 

  1. Обмеження податку, передбачене підпунктом (b) пункту 2, не поширюється на роялті, що виплачуються резиденту Договірної Держави, яка прямо чи опосередковано розпоряджається ́щонайменше 50 відсотками голосуючого капіталу компанії, яка сплачує роялті, до закінчення терміну дії. п’ятого календарного року, наступного за ́ роком, у якому Угода набирає чинності.

Стаття 13

Приріст капіталу

  1. Прибуток від відчуження нерухомого майна, як це визначено в пункті 2 статті 6, може оподатковуватись у Договірній Державі, де таке майно розташоване.

 

  1. Прибуток від ́відчуження рухомого майна, що є частиною ́ активів ́ стабільної установи, яку ́ підприємство однієї Договірної Держави має в ́іншій Договірній Державі, або рухомого майна, що становить постійну базу, яку має резидент Договірної Держави в іншій Договірній Державі за ́виконання професії, включаючи такі доходи від ́цілого такого постійного представництва (самостійно або з ́ цілим підприємством) або від такої постійної бази, можуть оподатковуватися в цій другій Державі. Однак прибуток, отриманий від відчуження морських або повітряних суден, що експлуатуються в міжнародних перевезеннях, і рухомого майна, призначеного для експлуатації таких морських або повітряних суден, оподатковується лише в Договірній Державі, де розташоване місце фактичного управління підприємством.

 

  1. Прибутки від відчуження будь-якого майна або прав, відмінних від тих, які зазначені в параграфах 1 і 2, можуть оподатковуватися в обох Договірних Державах.

Стаття 14

Незалежні персональні послуги

  1. Дохід, одержаний резидентом ́ Договірної Держави від ́ вільної професії або ́ іншої незалежної діяльності подібного характеру, оподатковується лише в цій Державі, якщо витрати на таку винагороду не несе компанія, резидент друга Держави або розташованим там постійним представництвом. У цьому випадку такий дохід може оподатковуватись у цій другій Державі.

 

  1. Термін «професійні послуги» включає, зокрема, самостійну діяльність з наукової, технічної, літературної, мистецької, освітньої чи педагогічної діяльності, а також незалежну діяльність лікарів, юристів, інженерів та діяльність лікарів, юристів, інженерів, архітекторів, стоматологів та бухгалтери.

Стаття 15

Залежні професії

  1. Відповідно до положень статей 16, 18, 19, 20 і 21, заробітна плата та інші подібні винагороди, які отримує резидент Договірної Держави за наймом, оподатковуються лише в цій Державі, якщо робота за наймом не здійснюється в іншій Договірній Державі. Якщо робота за наймом здійснюється там, винагорода, отримана у зв’язку з цим, може оподатковуватись у цій другій Державі.

 

  1. Незважаючи на положення пункту 1, винагорода, яку ́резидент Договірної Держави оподатковується лише в першій згаданій Державі, якщо:

(a) бенефіціар перебуває в іншій Державі протягом періоду або періодів, що не перевищують

183 дні протягом відповідного податкового року;

 

(b) винагорода виплачується роботодавцем або від імені ́ роботодавця, який не є резидентом іншої держави; і

 

(c) винагороду не несе постійне представництво або постійна база, що роботодавець перебуває в іншій державі.

 

  1. Незважаючи на вищезазначені положення цієї статті, винагорода за роботу на борту морського або повітряного судна в міжнародних перевезеннях може оподатковуватись у Договірній Державі, де розташоване місце фактичного управління підприємством.

Стаття 16

Гонорари директорів

Гонорари директорів та інші подібні винагороди, які резидент Договірної Держави ́ отримує у якості члена ради директорів підприємства, виплачуються йому в Договірній Державі, в якій розташоване підприємство. ́ Договірна Держава, яку Договірна Держава отримує у якості члена ради директорів чи наглядової ради чи подібного органу чи подібного органу компанії, яка є резидентом другої Договірної Держави, може оподатковуватись у цій другій Державі.

Стаття 17

Художники та спортсмени

Незважаючи на положення статей 14 і 15, доходи, отримані професійними артистами, такими як артисти театру, кіно, радіо або телебачення та музиканти, а також спортсмени від їх особистої діяльності як такої, можуть оподатковуватись у Договірній Державі, в якій така діяльність ведуться далі.

Стаття 18

Пенсії

  1. Відповідно до положень пунктів 2 і 3 статті 19, пенсії та інші подібні винагороди в розмірі до пайків до 3000 доларів США на рік, що виникають у Договірній Державі та виплачуються резиденту іншої Договірної Держави, оподатковуватись лише в цій державі. Сума, яка перевищує 3000 доларів США, може оподатковуватись у першій згаданій Договірній Державі.

 

  1. Для цілей цієї статті термін «пенсії та інші подібні винагороди» означає

періодичні виплати, що здійснюються після виходу на пенсію з огляду на ́ минулу роботу або як відшкодування збитків, завданих у зв’язку з такою попередньою роботою.

Розділ 19

Державні установи

  1. (a) Винагорода, крім пенсій, що виплачується Договірною Державою або одним із її політичних підрозділів або місцевими органами влади фізичній особі за послуги , надані цій Державі, підрозділу чи місцевим органам влади, оподатковуються лише в цій Державі.

(b) Однак така винагорода оподатковується лише в другій Договірній Державі, якщо послуги надаються в цій Державі і якщо одержувач винагороди є резидентом цієї Держави, який:

(I) є громадянином цієї держави, або

(II) не став резидентом цієї Держави виключно з метою надання послуг.

(a) Пенсії, що виплачуються Договірною Державою або її політичним підрозділом чи місцевим органом влади, безпосередньо або за рахунок створених нею фондів, до оподатковуваного доходу фізичної особи за послуги, надані цій Державі або цьому підрозділу чи колективу , підлягає оподаткуванню лише в цій Державі. Те саме стосується пенсій та інших надбавок, періодичних чи ні, що виплачуються відповідно до соціального законодавства ́ Договірної Держави.

(b) Однак такі пенсії оподатковуються лише в іншій Договірній Державі, якщо одержувач є резидентом цієї Держави і якщо ́ він має її громадянство.

  1. Положення статей 15, 16 і 18 застосовуються до винагород або пенсій, що виплачуються за послуги, що надаються у зв’язку з промисловою або комерційною діяльністю, що здійснюється однією з Договірних Держав, одним з її політичних підрозділів або місцевими органами влади.

Стаття 20

Професори

Фізична особа, яка є резидентом однієї Договірної Держави на початку свого перебування в другій Договірній Державі і яка на запрошення уряду іншої Договірної Держави або університету чи іншого офіційно визнаного навчального чи науково-дослідного закладу цієї іншій Державі, що перебуває в останній Державі переважно з метою ́викладання чи участі в дослідженнях, або для будь-якої з цих цілей, звільняється від оподаткування в останній Державі на період, що не перевищує двох років з дати його прибуття до країни зазначеній державі за рахунок винагороди, отриманої за таку викладацьку або науково-дослідницьку діяльність.

Стаття 21

Студенти та стажери

  1. Суми, які ́ студент або стажист, який є або раніше був резидентом ́ Договірної Держави та який перебуває в другій Договірній Державі з єдиною метою ́ ́ продовжувати свою освіту чи навчання, отримує на покриття свого утримання, ́навчання чи витрати на навчання не оподатковуються у цій іншій Державі, за умови, що ́вони виникають із джерел за межами цієї іншої Держави. Те саме стосується й винагороди, яку ́ такий студент або стажист отримує за роботу в Договірній Державі, де він навчається чи навчається, за умови, що така винагорода є строго необхідною для його утримання.

 

  1. Студент ́університету чи ́іншого вищого чи технічного навчального закладу Договірної Держави, яка займається прибутковою діяльністю в іншій Договірній Державі виключно для отримання практичної підготовки, пов’язаної з його навчанням, не оподатковується в останній Держава в рахунок виплаченої у зв’язку з цим винагороди за умови, що тривалість такої діяльності не перевищує двох років.

Стаття 22

Дохід прямо не вказано

Об’єкти доходу резидента Договірної Держави, які прямо не згадуються в попередніх статтях цієї Конвенції, можуть оподатковуватися в обох Державах.

Стаття 23

Фортуна

  1. Капітал, що складається з нерухомого майна, як визначено п. 2 ст. 6, оподатковується в Договірній Державі, де таке майно знаходиться.

 

  1. Капітал, що складається з рухомого майна, що є частиною ́ активів постійного представництва, або рухомого майна, що становить постійну базу, що використовується для здійснення професійної діяльності, оподатковується у Договірній Державі, в якій розташоване постійне представництво або постійна база.

 

  1. Морські та повітряні судна, що експлуатуються в міжнародних перевезеннях, і рухоме майно, що належить до них, оподатковуються лише в Договірній Державі, в якій розташоване місце фактичного управління підприємством.

 

  1. Усі інші елементи капіталу ́резидента ́ Договірної Держави оподатковуються лише в цій Державі.

Стаття 24

Методи усунення подвійного оподаткування

  1. Стосовно Бразилії подвійного оподаткування слід уникати таким чином:

(a) Якщо ́ резидент Бразилії отримує дохід, який відповідно до положень цієї Конвенції може оподатковуватись у Люксембурзі, Бразилія вираховує з податку, який вона стягує з доходу такого резидента, суму, рівну ́податку на доходи, виплачені в Люксембурзі;

(b) Однак вирахувана сума не може перевищувати частку податку на прибуток, розраховану до вирахування, що відповідає прибутку, що оподатковується в Люксембурзі.

 

  1. Щодо Люксембургу, подвійного оподаткування слід уникати таким чином:

(a) Якщо ́ резидент Люксембургу отримує дохід або володіє іншим капіталом зазначених у підпунктах b і c нижче, згідно з якими відповідно до положень цієї Конвенції може оподатковуватися в Бразилії, Люксембург звільняє від оподаткування такий дохід або капітал, але може при розрахунку суми ́податку на залишок доходу або капіталу такий мешканецьзастосовувати ту саму ставку, як якщо б відповідний дохід або капітал не були звільнені;

(b) З урахуванням ́параграфа c, коли ́ компанія-резидент Люксембургу має з початку свого фінансового року на безперервній основі пряме володіння щонайменше 25 відсотків у капіталі компанії-резидента Бразилії, дохід, отриманий від така участь і Вказана участь звільнена від ́податку в Люксембурзі. Звільнення також застосовується, коли сукупні авуари кількох компаній-резидентів Люксембургу досягають щонайменше однієї чверті капіталу бразильської компанії-резидента і що одна з компаній-резидентів Люксембургу має в кожній з інших компаній-резидентів Люксембургу, які є резидентами Люксембургу. участь понад 50 відсотків.

(c) Якщо резидент Люксембургу отримує дохід, який відповідно до положень l ́статті 10, параграф 2, l ́статті 11, параграфи 2 і 3, підпункт c, l ́статті 12, параграф 2, l ́статті 13, параграфи 1 і 3, а також статей 14, 16, 17, 18 і 22, можуть оподатковуватися в Бразилії, Люксембург вираховує з податку на прибуток, який він стягує з доходу такого резидента, суму, рівну ́податку, сплаченому в Бразилії. Однак сума, що вираховується, не може перевищувати частку l ́податку, розраховану до вирахування, що відповідає доходу, отриманому з Бразилії;

(d) Для цілей ́нарахування, передбаченого підпунктом (c) вище, ́податок Бразилії завжди вважається стягненим:

1. за ставкою 25 відсотків щодо дивідендів, відмінних від тих, що зазначені в пункті b;

2. за ставкою 20 відсотків щодо відсотків;

3. за ставкою 25 відсотків щодо роялті, зазначеної в підпункті b статті 12 .

Стаття 25

Недискримінація

  1. Громадяни однієї Договірної Держави не підлягають оподаткуванню в іншій Договірній Державі будь-яким податком або більш обтяжливим, ніж ті, якими є або можуть бути громадяни цієї іншої Держави, які перебувають у такому ж становищі.

 

  1. Встановлення постійного представництва, яке підприємство однієї Договірної Держави має в другій Договірній Державі, не може бути засноване в цій другій Державі менш сприятливим способом, ніж оподаткування підприємств цієї іншої Держави, які здійснюють таку ж діяльність.

Це положення не буде тлумачитись як вимога до Договірної Держави надавати резидентам іншої Договірної Держави особисті відрахування, надбавки та знижки на податки на основі сімейного стану чи утриманців, які вона надає своїм власним резидентам.

 

  1. Підприємства Договірної Держави, капітал яких повністю або частково, безпосередньо або належить чи контролюється одним або декількома резидентами іншої Договірної Держави, не є другою Договірною Державой, не підлягають у першій згаданій Договірній Державі. до будь-якого оподаткування або будь-якої з ними пов’язаної вимоги, яка є або може бути піддана чи можуть піддаватися іншим підприємствам такого ж роду в першій згаданій Державі. інші підприємства такого ж типу в першій згаданій державі.

 

  1. Термін «оподаткування» у цій статті означає податки будь-якого виду та різновиду.

 

Стаття 26

Мирова процедура

  1. Якщо резидент Договірної Держави вважає, що дії однієї або обох Договірних Держав або кожної з двох держав призводять або призведуть до оподаткування не відповідно до Конвенції, він може, незалежно від засобів правового захисту, передбачених національним законодавством тих Держави, подають його справу до компетентного органу Договірної Держави, резидентом якої він є.

 

  1. Цей компетентний орган намагатиметься, якщо позов видається йому обґрунтованим, і якщо він сам не в змозі досягти задовільного рішення, вирішити справу за допомогою мирової угоди. з компетентним органом другої Договірної Держави, з метою уникнення оподаткування не відповідно до Конвенції.

 

  1. Компетентні органи Договірних Держав намагатимуться за взаємною згодою вирішити будь-які труднощі або сумніви, які можуть спричинити тлумачення чи застосування Конвенції. Вони також можуть консультуватися разом з метою уникнення подвійного оподаткування у випадках, не передбачених Конвенцією.

 

  1. Компетентні органи Договірних Держав можуть безпосередньо спілкуватися один з одним з метою досягнення згоди, як описано в попередніх параграфах. Якщо виявляється, що усний обмін думками сприяє такій домовленості, такий обмін думками може відбуватися в Комісії, до складу якої входять представники компетентних органів Договірних Держав.

Стаття 27

Обмін інформацією

  1. Компетентні органи Договірних Держав обмінюються такою інформацією, яка необхідна для положень цієї Конвенції та внутрішнього законодавства Договірних Держав щодо податків, на які поширюється Конвенція, якщо оподаткування за нею відповідає Конвенції. Будь-яка інформація, яка обмінюється таким чином, вважається таємною і може бути передана лише особам або органам, відповідальним за нарахування або стягнення податків, на які поширюється ця Конвенція.

 

  1. Положення пункту 1 ні в якому разі не повинні тлумачитися як накладення на одну з Договірних Держав зобов’язання:

(a) здійснювати адміністративні заходи, що суперечать її власному законодавству чи адміністративній практиці або законодавству або адміністративній практиці іншої Договірної Держави;

(b) надавати інформацію, яку не можна було отримати відповідно до її власного законодавства або в рамках її звичайної адміністративної практики чи практики іншої Договірної Держави;

(c) передавати інформацію, яка б розкривала будь-яку торгову, підприємницьку, промислову, комерційну чи професійну таємницю або будь-яку інформацію, розголошення якої суперечило б громадськості.

Стаття 28

Дипломати та міжнародні організації

  1. Положення цієї Конвенції не впливають на фіскальні привілеї дипломатичних чи консульських посадових осіб дипломатичних чи консульських посадових осіб відповідно до загальних норм права націй чи положень націй, або відповідно до положень спеціальних угод.

 

  1. Конвенція не поширюється на міжнародні організації, на їхні органи та функціонерів або на осіб, яким на підставі їхнього членства в таких організаціях були надані податкові пільги особам, які, будучи членами дипломатичних чи консульських установ третіх держав, присутні у Договірній Державі, які перебувають у Договірній Державі і не вважаються резидентами жодної з Договірних Держав для цілей сплати податків на прибуток та капітал.

Стаття 29

Способи застосування

Компетентні органи Договірних Держав вирішують за взаємною згодою спосіб застосування Конвенції та повідомляють один одному деталі застосування Конвенції та безпосередньо спілкуються один з одним щодо ́застосування Конвенції.

Стаття 30

Набуття чинності

  1. Ця Конвенція буде ратифікована, а ратифікаційні грамоти будуть обміняні в Бразиліа якомога швидше.

 

  1. Ця Конвенція набуває чинності після обміну ратифікаційними грамотами, і її положення застосовуються вперше:

(a) стосовно податків, що стягуються шляхом утримання, на суми, сплачені або надані в розпорядження або після першого числа січня календарного року, наступного за роком, у якому Конвенція набирає чинності, коли ця Угода набуває чинності;

(b) щодо інших податків, що є частиною цієї Конвенції, до податкових періодів, що починаються першого січня або після цього календарного року, наступного за роком, у якому Конвенція набуває чинності;

Стаття 31

Донос

  1. Ця Конвенція залишається в силі безстроково. Проте кожна держава може, надіславши повідомлення за шість місяців, повідомивши письмово дипломатичними каналами, денонсувати його до кінця календарного року, починаючи з третього року від дати набрання ним чинності.

 

  1. У такому випадку Конвенція застосовується в останній раз:

(a) стосовно податків, що стягуються шляхом утримання, на суми, сплачені або надані до закінчення календарного року, в якому буде надіслано повідомлення про денонсацію;

(b) щодо інших податків, що є частиною цієї Конвенції, до податкових періодів, що починаються з календарного року, в якому було надіслано ́ повідомлення про припинення. На посвідчення чого уповноважені представники двох держав підписали цю Конвенцію і скріпили її своїми печатками. Вчинено в Люксембурзі 8 листопада 1978 року у двох примірниках, один французькою та одним португальською мовою, обидва є однаково автентичними.

Португальська мова, обидва однаково автентичні.