Конвенція
між Великим Герцогством Люксембург і Спеціальним адміністративним районом Гонконг
Китайської Народної Республіки за уникнення подвійного оподаткування і
попередження ухилення від сплати податків на прибуток і капітал

 

Уряд Великого Герцогства Люксембург та Уряд Особливого адміністративного району Гонконг Гонконг Китайської Народної Республіки;

Бажаючи укласти Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилення від сплати податків щодо податків на прибуток та капітал;

ДОГОВІЛИСЯ про таке:

Стаття 1

Охоплені особи

Ця Конвенція застосовується до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Сторін.

Стаття 2

Охоплені податки

1. Ця Конвенція застосовується до податків на прибуток і капітал, що стягуються від імені Договірної Сторони або її Сторони або її місцевих органів влади, незалежно від системи стягнення.

 

2. Термін “податок на прибуток і капітал” означає податок, що стягується на загальний дохід, на загальний капітал або на елементи доходу. Вважається, що податки на прибуток і капітал включають податки на загальний дохід, на загальний капітал або на елементи доходу. дохід або капітал, у тому числі податки на прибуток від відчуження рухомого чи нерухомого майна, податки на майно, податки на загальну суму виплаченої підприємствами заробітної плати, а також податки на приріст капіталу. податки на приріст капіталу.

 

3. Існуючі податки, до яких застосовується Конвенція, є:

(a) щодо спеціального адміністративного району Гонконг:

(i) податок на прибуток;

(ii) податок на заробітну плату; і

(iii) податок на майно;

чи стягуються вони під час оподаткування фізичних осіб;

(b) стосовно Великого Герцогства Люксембург:

(i) податок на доходи фізичних осіб;

(ii) податок на прибуток громад;

(iii) податок на багатство; і

(iv) муніципальний податок на підприємницьку діяльність.

4. Конвенція також застосовується до будь-яких ідентичних або по суті подібних податків, які стягуються після дати підписання дати підписання Конвенції і які є доповненням до або замість існуючих податків, а також до інших податків, зазначених до пунктів 1 і 2 цієї статті, які можуть бути введені в майбутньому Договірною Стороною. Компетентні органи Договірних Сторін інформують один одного про суттєві зміни в їхньому податковому законодавстві.

 

5. Існуючі податки, а також податки, запроваджені після підписання Конвенції, відповідно до контексту, надалі згадуються як контекст, надалі іменуються «податком спеціального адміністративного району Гонконгу» або «податком Люксембургу».

 

Стаття 3

Загальні визначення

1. Для цілей цієї Конвенції, якщо контекст не вимагає іншого

(а)

(i) термін «Спеціальний адміністративний район Гонконг» означає всю територію, на яку поширюється податкове законодавство Спеціального адміністративного району Гонконг

(ii) «Люксембург» означає Велике Герцогство Люксембург і, якщо використовується в географічному сенсі, означає територію Великого Герцогства Люксембург;

(b) терміни “діяльність” стосовно підприємства та “бізнес” включають здійснення професій або іншу діяльність незалежного характеру

(c) «корпорація» означає будь-яку юридичну особу або будь-яку юридичну особу, яка розглядається як юридична особа для цілей оподаткування;

(d) термін “компетентний орган” означає:

(i) стосовно Спеціального адміністративного району Гонконг, Комісар внутрішніх доходів або його уповноважений представник;

(ii) у випадку Люксембургу міністр фінансів або його уповноважений представник;

(e) термін «Договірна сторона» або «Сторона» означає, відповідно до контексту, спеціальний адміністративний район Гонконг або Люксембург;

(f) термін “підприємство” означає здійснення будь-якої діяльності або діяльності;

(g) терміни «підприємство Договірної Сторони» та «Підприємство іншої Договірної Сторони» означають відповідно підприємство, яким керує резидент Договірної Сторони, і підприємство, яким керує резидент іншої Договірної Сторони резидент іншої Договірної Сторони;

(h) термін “міжнародне перевезення” означає будь-яке перевезення морським або повітряним судном, яке експлуатується підприємством Договірної Сторони, за винятком випадків, коли морське або повітряне судно експлуатується лише між пунктами в іншій Договірній Стороні;

(i) термін “національний” стосовно Люксембургу означає:

(i) будь-яка фізична особа, яка є громадянином Люксембургу; і

(ii) будь-яку юридичну особу, товариство або об’єднання, створене відповідно до чинного законодавства Люксембурга

(j) термін “особа” включає фізичних осіб, компанії, товариства та будь-які інші організації, а стосовно спеціального адміністративного району Гонконг також включає траст;

(k) “податок” означає, відповідно до контексту, податок спеціального адміністративного району Гонконгу або податок Люксембургу.

 

2. У цій Конвенції терміни «податок спеціального адміністративного району Гонконгу» та «податок Люксембургу» не включають штрафи або відсотки, що стягуються відповідно до законодавства будь-якої з Договірних Сторін щодо податків, до яких із Договірних Сторін податки які Конвенція застосовує відповідно до статті 2.

 

3. Що стосується застосування Конвенції в будь-який час Договірною Стороною, будь-який термін, не визначений у Конвенції, визначений у ній, має, якщо контекст не вимагає іншого, мати значення, яке він має на той момент відповідно до законодавства цієї Сторони щодо податків цієї Сторони щодо податків, до яких поширюється Конвенція, значення, надане такому терміну відповідно до податкового законодавства цієї Сторони, має перевагу. податкове законодавство цієї Сторони має перевагу над значенням, наданим цьому терміну або виразу відповідно до інших законів цієї Сторони.

 

Стаття 4

Резидент

1. Для цілей цієї Конвенції термін «резидент Договірної Сторони» означає

(a) щодо спеціального адміністративного району Гонконг,

(i) будь-яка особа, яка зазвичай проживає в спеціальному адміністративному районі Гонконг

(ii) будь-яку фізичну особу, яка перебуває в спеціальному адміністративному районі Гонконгу більше 180 днів у податковому році або більше 300 днів у двох послідовних податкових роках, один з яких є відповідним податковим роком;

(iii) компанія, зареєстрована в спеціальному адміністративному районі Гонконг або, якщо зареєстрована за межами спеціального адміністративного району Гонконг, яка регулярно керується або контролюється в спеціальному адміністративному районі Гонконг;

(iv) будь-яку іншу особу, зареєстровану відповідно до законодавства спеціального адміністративного району Гонконг або, якщо вона зареєстрована за межами спеціального адміністративного району Гонконг, яка регулярно керується або контролюється в спеціальному адміністративному районі Гонконг;

(b) стосовно Люксембургу, будь-яка особа, яка відповідно до законодавства Люксембургу підлягає оподаткуванню в Люксембурзі через місце проживання, місце проживання, місце управління або будь-який інший подібний критерій. Однак цей вираз не включає осіб, які підлягають оподаткуванню в Люксембурзі лише на доходи з джерел у Люксембурзі або на активи, розташовані в Люксембурзі;

(c) у випадку будь-якої Договірної Сторони, уряд цієї Сторони та її місцеві органи влади.

2. Якщо відповідно до положень пункту 1 фізична особа є резидентом обох Договірних Сторін

(a) така особа вважається резидентом лише тієї Сторони, в якій вона має постійне місце проживання, резидентом лише тієї Сторони, з якою особисті та економічні відносини особи є більш тісними (центр життєвих інтересів);

(b) якщо Сторона, в якій знаходиться центр життєвих інтересів особи, не може бути визначена, або якщо особа не має постійної бази проживання в жодній із Сторон, ця особа розглядається як резидент лише тієї Сторони, в якій вона особа є Стороною, в якій ця особа зазвичай перебуває;

(c) якщо особа зазвичай перебуває в обох Сторонах або зазвичай не присутня в жодній із Сторін, ця особа вважається резидентом лише тієї Сторони, в якій особа має право на проживання (для цілей права місця проживання (у випадку спеціального адміністративного району Гонконг) або громадянства якого він чи вона (у випадку Люксембургу);

(d) якщо така особа має право на проживання в спеціальному адміністративному регіоні Гонконг, а також має громадянство Люксембургу, або якщо така особа не має права на проживання в спеціальному адміністративному районі Гонконг і не має громадянства Люксембургу, компетентні органи Договірних Сторін вирішують це питання за взаємною згодою.

 

3. Якщо відповідно до положень пункту 1 особа, яка не є фізичною особою, є резидентом обох Сторін, вона вважається резидентом лише тієї Сторони, в якій розташоване її місце фактичного керівництва.

 

Стаття 5

Постійне представництво

1. Для цілей цієї Конвенції термін “постійне представництво” означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність підприємства.

 

2. Термін “постійне представництво” включає, зокрема:

а) місце управління,

б) філія,

в) офіс,

г) фабрика,

(e) майстерня та

(f) шахта, нафтова або газова свердловина, кар’єр або інше місце видобутку природних ресурсів.

 

3. Термін “постійне представництво” також включає:

(a) будівельний або монтажний майданчик або наглядова діяльність на ньому, але тільки якщо така ділянка або діяльність тривають більше ніж 6 місяців

(b) надання послуг, включаючи консультаційні послуги, підприємством, що діє безпосередньо або через співробітників або інший персонал, залучений підприємством для цієї мети, але лише тоді, коли така діяльність такого характеру продовжується (для того самого або пов’язаного проекту) у територію Сторони на період або періоди, що становлять понад 180 днів протягом будь-якого 12-місячного періоду.

 

4. Незважаючи на вищезазначені положення цієї статті, термін “постійне представництво” вважається таким, що не включає

(a) приміщення використовуються виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів або виробів, що належать підприємству;

(b) товари або вироби, що належать підприємству, зберігаються з єдиною метою зберігання, демонстрації або доставки

(c) товари, що належать підприємству, зберігаються на складі виключно з метою переробки іншим підприємством;

(d) постійне місце діяльності використовується виключно з метою придбання товарів або збору інформації для підприємства;

(e) постійне місце діяльності використовується виключно з метою здійснення будь-якої іншої діяльності підготовчого чи допоміжного характеру для підприємства;

(f) постійне місце діяльності використовується виключно з метою здійснення діяльності, зазначеної в підпунктах (a) – (e), за умови, що загальна діяльність постійного місця діяльності в результаті такого об’єднання залишається підготовчим або допоміжний характер.

 

5. Незважаючи на положення пунктів 1 і 2, якщо особа – крім агента з незалежним статусом, до якого застосовується параграф 6 – є до якого поширюється параграф 6 – діє в Договірній Стороні для підприємства іншої Договірної Сторони, ця Договірна Сторона, це підприємство вважається таким, що має постійне представництво в першій згаданій Договірній Стороні

(a) має в цій першій Договірній Стороні і зазвичай здійснює такі повноваження, щоб укладати контракти від імені підприємства, якщо тільки діяльність цієї особи не обмежується тими, які перераховані в пункті 4, перерахованими в параграфі 4, які, якщо вони здійснюються через постійне місце діяльності не кваліфікуватиме це постійне місце діяльності як постійне представництво відповідно до положень цього пункту; або

(b) не маючи таких повноважень, зазвичай має у першій згаданій Стороні запас товарів або виробів, з яких він регулярно здійснює поставки товарів або виробів від імені підприємства.

 

6. Підприємство не вважається таким, що має постійне представництво в Договірній Стороні лише тому, що воно здійснює там бізнес через брокера, генерального комісіонера або будь-якого іншого агента, що має незалежний статус, за умови, що такі особи діють у звичайній діяльності .

 

7. Той факт, що компанія, яка є резидентом Договірної Сторони, контролює або контролюється компанією, яка є резидентом іншої Договірної Сторони, або яка здійснює бізнес у цій іншій Договірній Стороні (через постійне представництво чи ні), не має

постійне представництво чи ні) сама по собі не є постійним представництвом іншої компанії.

 

Стаття 6

Дохід від нерухомого майна

1. Дохід, отриманий резидентом Договірної Сторони від нерухомого майна (включаючи доходи від сільського чи лісового господарства), розташованого в іншій Стороні, розглядається як дохід від діяльності постійного представництва, розташованого в іншій Договірній Стороні, може оподатковуватись у такому разі. іншої Сторони.

 

2. Термін «нерухоме майно» має значення, яке він має відповідно до законодавства Договірної Сторони, в якій знаходиться відповідне майно. Цей термін у будь-якому випадку включатиме майно, приналежне до нерухомого майна, худоби та обладнання, що використовуються в правах сільського та лісового господарства, на які поширюються положення приватного права, що стосуються власності на землю, користування нерухомим майном та прав на нерухоме майно, а також права на змінні чи нерухомі права. платежі за експлуатацію або передачу в концесію родовищ корисних копалин, кар’єрів, джерел та інших природних ресурсів; кораблі та літаки не є, а літаки не вважаються нерухомістю.

 

3. Вважається, що все майно або права, зазначені в пункті 2, знаходяться в тому місці, де земельна ділянка, земельна ділянка, що стоїть лісоматеріалом, деревина, поклади корисних копалин, кар’єри, джерела чи природні ресурси, залежно від обставин, або в місці, де їх розвідка або експлуатація може мати місце.

 

4. Положення параграфа 1 застосовуються до доходів, отриманих від прямої експлуатації, оренди чи лізингу та будь-якої іншої форми експлуатації нерухомого майна.

 

5. Положення пунктів 1 і 4 застосовуються також до доходів від нерухомого майна підприємства.

 

Стаття 7

Прибуток від бізнесу

1. Прибуток підприємства Договірної Сторони оподатковується тільки в цій Стороні, за винятком випадків підприємство здійснює діяльність в іншій Договірній Стороні через розташоване там постійне представництво. розташовані в ньому. Якщо підприємство здійснює свою діяльність у такий спосіб, прибуток підприємства може оподатковуватися в іншій Стороні, але лише в тій мірі, в якій вони належать цьому постійному представництву.

 

2. Відповідно до положень параграфа 3, якщо підприємство Договірної Сторони здійснює бізнес в іншій Договірній Стороні через розташоване в ній постійне представництво, у кожній Договірній Стороні вони будуть віднесені до цієї постійної Договірної Сторони, вони будуть віднесені до цієї постійне представництво прибуток, на який можна було б очікувати, якби воно було окремим підприємством, яке займається тією ж діяльністю, окреме підприємство, що займається такою ж чи подібною діяльністю на тих самих або подібних умовах і повністю незалежно працює з підприємством, частиною якого воно є . ту саму або подібну діяльність на тих самих або подібних умовах і повністю незалежно від підприємства, постійним представництвом якого воно є.

 

3. При визначенні прибутку постійного представництва допускаються як відрахування витрати, понесені для цілей постійного представництва, включаючи виконавчі та загальноадміністративні витрати, понесені або в Стороні, в якій вони понесені, або в Стороні, в якій розташоване таке постійне представництво. або в іншому місці.

 

4. Якщо в Договірній Стороні прийнято визначати прибуток, що відноситься до постійного представництва, на основі розподілу загального прибутку підприємства на різні його частини або на основі іншого, який може бути згідно із законодавством цієї Сторони, ніщо в пункті 2 не перешкоджає такій Договірній Стороні визначати оподатковуваний прибуток згідно з розподілом у використанні або іншим методом; таке розподіл або Однак прийнятий метод повинен бути таким, щоб отримати результат, що відповідає принципам, що містяться в цій статті.

 

5. Жодний прибуток не відноситься до постійного представництва через те, що воно лише придбало товари або вироби для підприємства.

 

6. Для цілей попередніх параграфів прибуток, який підлягає віднесенню до постійного представництва, визначається щорічно за тим самим методом, якщо немає вагомих і достатніх причин для протилежного.

 

7. Якщо прибуток включає статті доходу, які розглядаються окремо в інших статтях цього

Конвенції, положення цих статей не зачіпаються положеннями цієї статті.

 

Стаття 8

Морська та повітряна навігація

1. Прибуток, отриманий підприємством Договірної Сторони від експлуатації морських або повітряних суден у міжнародних перевезеннях, не підлягає оподаткуванню або повітряні судна в міжнародних перевезеннях оподатковуються лише в цій Стороні.

 

2. Положення параграфа 1 також застосовуються до прибутку від участі в пулі, спільній операції або Положення параграфа 1 також застосовуються до прибутку, отриманого від участі в пулі, спільному бізнесі або міжнародному операційному агентстві.

 

3. Для цілей цієї статті прибутки від експлуатації морських або повітряних суден у міжнародних перевезеннях включають, але не обмежуються:

(a) доходи та валові надходження від експлуатації морських або повітряних суден у міжнародних перевезеннях для перевезення людей, худоби, майна, пошти або вантажів, у тому числі:

(i) доходи від бербоут-чартеру морських або повітряних суден, якщо такий чартер пов’язаний з експлуатацією морських або повітряних суден у міжнародних перевезеннях;

(ii) доходи від продажу квитків та надання послуг у зв’язку з таким перевезенням, від імені самого підприємства або будь-якого іншого підприємства, за умови, що у разі надання послуг таке надання є побічним для операції, у міжнародних перевезеннях морських або повітряних суден;

(b) відсотки за коштами, безпосередньо пов’язаними з експлуатацією морських або повітряних суден у міжнародних перевезеннях;

(c) прибуток від оренди контейнерів підприємством, якщо такий лізинг є побічним для експлуатації морських або повітряних суден у міжнародних перевезеннях.

Стаття 9

Асоційовані підприємства

1. Де

(a) підприємство Договірної Сторони бере участь прямо або опосередковано в управлінні, контролі або капіталі підприємства іншої Договірної Сторони, або

(b) ті самі особи беруть участь прямо або опосередковано в управлінні, контролі або капіталі підприємства однієї Договірної Сторони та підприємства іншої Договірної Сторони, і в будь-якому випадку обидва підприємства пов’язані у своїх комерційних або фінансових відносинах узгодженими або такими умовами можуть бути накладені умови, умови яких узгоджені або накладені, які відрізняються від тих, які були б узгоджені між незалежними підприємствами, прибуток, який, якби не такі умови, отримав би одне з підприємств, але фактично не зробив через ці умови , може бути включено до прибутку цього підприємства та оподатковуватися відповідним чином.

 

2. Якщо Договірна Сторона включає до прибутку підприємства цієї Сторони – і відповідно оподатковує – прибуток, на який підприємство цієї Сторони отримує прибуток, з якого підприємство іншої Договірної Сторони оподатковувалося в цій іншій Стороні, і прибуток цієї Сторони , і включений таким чином прибуток є прибутком, який би нарахував підприємство першої Сторони якби умови, узгоджені між двома підприємствами, були такими, які були б узгоджені між незалежними незалежними підприємствами, інша Сторона внесе відповідне коригування суми податку, накладеного на такий прибуток. При визначенні такого коригування враховуються інші положення цієї Конвенції, і, якщо необхідно, компетентні органи Договірних Сторін консультуються один з одним.

 

Стаття 10

Дивіденди

1. Дивіденди, виплачені компанією, яка є резидентом Договірної Сторони, резиденту іншої Договірної Сторони, можуть оподатковуватись у цій іншій Стороні.

 

2. Однак такі дивіденди також можуть оподатковуватись у Договірній Стороні, резидентом якої є компанія, що виплачує дивіденди, та відповідно до законодавства цієї Сторони, але якщо фактичний власник дивідендів є резидентом іншої Договірної Сторони, податок, нарахований таким чином, не повинен перевищувати

(a) 0 відсотків валової суми дивідендів, якщо бенефіціарний власник є компанією (крім товариства), яка безпосередньо володіє щонайменше 10 відсотками капіталу компанії, що виплачує дивіденди, або участь з ціною придбання не менше 1 200 000 євро в компанії, яка виплачує дивіденди;

(b) 10 відсотків від загальної суми дивідендів у всіх інших випадках.

Компетентні органи Договірних Сторін за взаємною згодою визначають спосіб застосування цих обмежень.

Цей пункт не впливає на оподаткування товариства на прибуток, з якого виплачуються дивіденди.

 

3. Термін “дивіденди”, який використовується в цій статті, означає дохід від акцій, акцій або варрантів, акцій майнингу, акцій засновника або інших часток прибутку, за винятком претензій, а також дохід від інших акцій, що підлягають такому самому оподаткуванню. як дохід від акцій відповідно до законодавства Сторони, резидентом якої є компанія-розповсюджувач, а у випадку Люксембургу, частки прибутку, отримані в результаті комерційного, промислового, гірничодобувного або кустарного підприємства, фінансовим спонсором, оплаченим у пропорційно до прибутку, а також заборгованість та відсотки за облігаціями при наданні права на ці цінні папери на нарахування, крім фіксованого відсотка, додаткових відсотків, що змінюються залежно від розміру розподіленого прибутку.

 

4. Положення параграфів 1 і 2 не застосовуються, якщо бенефіціарний власник дивідендів, будучи резидентом Договірної Сторони, здійснює підприємницьку діяльність в іншій Договірній Стороні, резидентом якої є компанія, що виплачує дивіденди, підприємницьку діяльність через розташоване в ньому постійне представництво, і холдинг, щодо якого виплачуються дивіденди, фактично пов’язаний з таким постійним представництвом, фактично пов’язаний з ним. У такому випадку застосовуються положення статті 7.

 

5. Якщо компанія, яка є резидентом Договірної Сторони, отримує прибуток або дохід від іншої Договірної Сторони, ця інша Сторона не може накладати будь-який податок на дивіденди, що виплачуються компанією, за винятком випадків, коли такі дивіденди виплачуються на рахунок резидентом цієї іншої Сторони або тією мірою, якою частка, щодо якої виплачуються дивіденди, фактично пов’язана з дивідендами, фактично пов’язана зі постійним представництвом, розташованим у цій іншій Стороні, і не стягує будь-який податок щодо будь-якого податку на нерозподілений прибуток компанії, навіть якщо виплачені дивіденди або нерозподілений прибуток, якщо виплачені дивіденди або нерозподілений прибуток повністю або частково складаються з прибутків або доходів, що виникають у такій іншій Стороні.

 

Стаття 11

Інтерес

 

1. Проценти, що виникають у Договірній Стороні та виплачуються резиденту іншої Договірної Сторони, оподатковуються лише в цій іншій Стороні, якщо цей резидент є бенефіціарним власником, оподатковуються лише в цій іншій Стороні, якщо цей резидент є бенефіціарним власником.

2. Термін “відсотки”, який використовується в цій статті, означає дохід від боргових вимог будь-якого виду, забезпечені чи не забезпечені іпотекою чи застереженням про участь у прибутках боржника, зокрема, доходах від державних коштів та облігацій, включаючи премії та призи, закріплені за такими цінними паперами. Однак термін «відсотки» не включає доходи, зазначені у статті 10. Штрафи за несвоєчасну оплату не вважаються відсотками для цілей цього розглядається як інтерес у розумінні цієї статті.

3. Положення параграфа 1 не застосовуються, якщо бенефіціарний власник частки, будучи резидентом Договірної Сторони, здійснює підприємницьку діяльність в іншій Договірній Стороні, в якій інтерес виникає через розташоване в ній постійне представництво, а боргова вимога в фактично пов’язане з тим, що відсотки виплачуються ефективно з ним пов’язаний. У такому випадку застосовуються положення статті 7.

4. Якщо через особливі відносини між боржником і бенефіціарним власником або між ними обома та з третіми особами сума відсотків з будь-якої причини перевищує ту, про яку б погодилися боржник і бенефіціарний власник за відсутності такого взаємозв’язку положення цього застосовуються лише до останньої суми. У такому випадку надлишкова частина платежів залишається оподатковуваною відповідно до законодавства кожної Договірної Сторони та з урахуванням інших положень цієї Конвенції.

 

Стаття 12

Роялті

1. Роялті, що виникають у Договірній Стороні та виплачуються резиденту іншої Договірної Сторони, можуть оподатковуватись у цій іншій Стороні.

 

2. Однак такі роялті також можуть оподатковуватись у Договірній Стороні, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Сторони, але якщо фактичний власник роялті є резидентом цієї Сторони, роялті можуть оподатковуватись у цій Стороні. Однак такі роялті також можуть оподатковуватись у Договірній Стороні, в якій вони виникають, та відповідно до законодавства цієї Сторони, але якщо фактичний власник роялті є резидентом іншої Договірної Сторони, податок, нарахований таким чином, не повинен перевищувати 3 відсотки валової суми роялті. Компетентні органи Договірних Сторін за взаємною згодою встановлюють спосіб застосування цього обмеження.

 

3. Термін “роялті”, який використовується в цій статті, означає винагороду будь-якого виду, що виплачується за використання чи надання чи права на використання будь-якого авторського права на літературний, художній чи науковий твір, включаючи кінематографічні фільми, або фільми чи стрічки, що використовуються для радіо. або телевізійне мовлення, патент, a

торгова марка, дизайн або модель, секретний план, формула або процес, або винагорода за використання будь-якого з вищезазначеного або винагорода за використання або право на використання промислового, комерційного чи наукового обладнання або за інформацію, що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду .

 

4. Положення параграфів 1 і 2 не застосовуються, якщо бенефіціарний власник роялті, будучи резидентом Договірної Сторони, здійснює підприємницьку діяльність в іншій Договірній Стороні, від якої випливають роялті через діяльність через розташоване там постійне представництво, і право або майно, щодо яких виплачуються роялті, фактично пов’язані з таким постійним представництвом, фактично пов’язані з ним. У такому випадку застосовуються положення статті 7.

 

5. Вважається, що роялті виникають у Договірній Стороні, якщо платник є резидентом цієї Сторони. Однак, якщо платник роялті, незалежно від того, чи має резидент Договірної Сторони в Договірній Стороні постійне представництво, щодо якого виникло зобов’язання, що спричиняє виплату роялті, і яке несе витрати на таке роялті, вважається, що такі роялті виникають у Стороні, де розташоване постійне представництво.

 

6. Якщо через особливі відносини між платником і бенефіціарним власником або між ними обома та сума роялті з будь-якої причини перевищує суму, про яку погодилися б боржник і бенефіціарний власник у разі відсутності таких відносин положення цієї статті застосовуються лише до останньої суми. У такому випадку надлишкова частина платежів залишається оподатковуваною відповідно до законодавства кожної Договірної Сторони та з урахуванням інших положень цієї Конвенції.

 

Стаття 13

Приріст капіталу

1. Прибуток, отриманий резидентом Договірної Сторони від відчуження нерухомого майна, зазначеного у статті 6 і розташованого в іншій Договірній Стороні, може оподатковуватися в цій другій Стороні.

 

2. Прибутки від відчуження рухомого майна, що є частиною господарського майна постійного представництва, яке підприємство Договірної Сторони має Договірної Сторони в іншій Договірній Стороні, включаючи такі доходи від відчуження цього постійного представництва (самостійно або разом з це постійне представництво (окремо або з усім підприємством) може оподатковуватись у цій іншій Стороні.

 

3. Прибуток, отриманий підприємством Договірної Сторони від відчуження морських або повітряних суден, що експлуатуються в міжнародних перевезеннях, або рухомого майна, що використовується для експлуатації таких морських або повітряних суден, оподатковується тільки в цій Стороні.

 

4. Прибуток, отриманий резидентом Договірної Сторони від відчуження акцій компанії, яка прямо чи опосередковано одержує більше 50 відсотків свого доходу від діяльності компанії, оподатковується лише в цій Стороні. більше 50 відсотків їх вартості нерухомого майна, що знаходиться в іншій Договірній Стороні, може оподатковуватися в цій іншій Стороні. оподатковується в цій іншій Стороні. Однак цей пункт не поширюється на доходи від відчуження акцій:

(a) які котируються на фондовій біржі, прийнятій між Сторонами; або

(b) які вибувають або обмінюються у зв’язку з корпоративною реорганізацією, злиттям, виділенням або аналогічними операціями; або

(c) в корпорації, яка отримує більше ніж 50 відсотків своєї вартості від нерухомого майна, в якому вона

 

5. Прибуток від відчуження будь-якого майна, відмінного від майна, зазначеного в параграфах 1, 2, 3 і 4, є податковою діяльністю лише в тій Договірній Стороні, резидентом якої є особа, яка передає.

 

Стаття 14

Дохід від зайнятості

1. Відповідно до положень статей 15, 17 і 18 заробітна плата, заробітна плата та інші подібні винагороди, одержувані резидентом Договірної Сторони за наймом, оподатковуються лише в цій Стороні, якщо робота за наймом не здійснюється в іншій Договірній Стороні. Якщо робота по найму здійснюється в цій Стороні, винагорода, отримана за таку роботу, може оподатковуватися в цій іншій Стороні.

 

2. Незважаючи на положення параграфа 1, винагорода, одержувана резидентом Договірної Сторони за найм, здійснюваний в іншій Договірній Стороні, оподатковується лише в першій згаданій Стороні, якщо

(a) одержувач перебуває в іншій Стороні протягом періоду або періодів, що не перевищують загалом 183 дні в будь-якому дванадцятимісячному періоді, що починається або закінчується відповідного податкового року, і

(b) винагорода виплачується роботодавцем, який не є резидентом іншої Сторони, або від його імені, і

(c) винагороду не несе постійне представництво, яке роботодавець має в іншій Стороні.

 

3. Незважаючи на попередні положення цієї статті, винагорода, отримана за роботу на борту морського або повітряного судна, що експлуатується в міжнародних перевезеннях підприємством Договірної Сторони, оподатковується лише в цій Стороні.

 

Стаття 15

Гонорари директорів

Гонорари директорів та інші подібні виплати, отримані резидентом Договірної Сторони в якості члена ради директорів підприємства Договірної Сторони, можуть оподатковуватися тільки в цій Стороні як член ради директорів або наглядовий орган правління компанії, яка є резидентом іншої Договірної Сторони, може оподатковуватися в цій Стороні.

 

Стаття 16

Артисти та спортсмени

1. Незважаючи на положення статей 7 і 14, доходи, отримані резидентом Договірної Сторони від його особистої діяльності як виконавця, наприклад, виконавця, здійсненої виконавцем іншої Договірної Сторони, наприклад, театр, кіно, радіо або телевізійний артист, або музикант, або як спортсмен, можуть оподатковуватися в цій іншій Стороні.

 

2. Якщо дохід від діяльності, яку артист або спортивна особа виконує особисто та в цій якості, приписується не самому артисту чи спортсмену, а іншій особі, такий дохід може оподатковуватись, незважаючи на положення статей 7 і 14, такий дохід може оподатковуватись у Договірній Стороні, в якій здійснюється діяльність артиста або спортивної особи.

Стаття 17

Пенсії та аліменти

1. Відповідно до положень пункту 2 статті 18 пенсії та інші подібні винагороди (включаючи одноразову виплату), що виплачуються артисту або (включаючи одноразову виплату) виплачуються резиденту Договірної Сторони за попередню роботу або самозайнятість оподатковується лише в цій Стороні. незалежну діяльність, оподатковується лише в цій Стороні.

 

2. Незважаючи на положення параграфа 1, пенсії та інші подібні винагороди (включаючи одноразову виплату)

(a) державна схема, яка є частиною системи соціального забезпечення Договірної Сторони, або

(b) план, у якому фізичні особи беруть участь з метою отримання пенсійних виплат і який визнається для цілей оподаткування в Договірній Стороні, або

(c) законодавство про соціальне забезпечення Договірної Сторони оподатковується лише в цій Договірній Стороні.

 

3. Аліменти та інші аліменти, що сплачуються резидентом однієї Договірної Сторони резиденту іншої Договірної Сторони, оподатковуються лише в цій Стороні. іншої Договірної Сторони підлягають оподаткуванню лише в цій Стороні, якщо вони не підлягають вирахуванню платнику. утримано на користь боржника першої Сторони.

 

Стаття 18

Державні установи

1. (a) заробітна плата, заробітна плата та інші подібні винагороди, крім пенсій, що виплачуються урядом Договірної Сторони або місцевим органом влади фізичній особі за послуги, надані цій Стороні або органу влади, оподатковуються лише в цій Стороні .

(b) Однак така заробітна плата та інші подібні винагороди оподатковуються лише в іншій Договірній Стороні, якщо послуги надаються в цій Стороні і особа є резидентом цієї Сторони, яка

(i) у випадку спеціального адміністративного району Гонконг має право на проживання в ньому, а у випадку Люксембургу має громадянство Люксембургу

Або

(ii) не став резидентом цієї Сторони з єдиною метою надання послуг.

 

2. Пенсії (включаючи одноразові виплати), що виплачуються урядом Договірної Сторони або однієї з її сторін Сторона або її місцевий орган влади, безпосередньо або за рахунок коштів, створених або внесених ними, фізичній особі щодо послуг, наданих цій Стороні або місцевим органам влади, оподатковуються лише в цій Стороні.

 

3. Положення статей 14, 15, 16 і 17 застосовуються до заробітної плати, заробітної плати, пенсій (у тому числі у формі одноразової виплати) та інших виплат, що виплачуються фізичним особам, оподатковуваний дохід Сторони або населеного пункту оподатковується в цій Стороні. підприємницьку діяльність, яку здійснює уряд Договірної Сторони або її місцеві органи влади.

 

Стаття 19

Студенти

Суми, які студент, який є або безпосередньо перед відвідуванням Договірної Сторони, був резидентом іншої Договірної Сторони, можуть бути виплачені йому щодо іншої Договірної Сторони і який перебуває в першій Стороні з єдиною метою досягнення своєї або її навчання там, отримані для покриття витрат на утримання або навчання фізичної особи, не оподатковуються в цій Стороні, за умови, що вони з джерел за межами цієї Сторони.

 

Стаття 20

Інші прибутки

1. Статті доходу резидента Договірної Сторони, де б вони не виникали, які не розглядаються в попередніх статтях цієї Конвенції, можуть оподатковуватися в цій Стороні за умови, що такі доходи отримуються з джерел за межами цієї Сторони. у попередніх статтях цієї Конвенції оподатковуються лише в цій Стороні.

 

2. Положення параграфа 1 не застосовуються до доходів, відмінних від доходів від нерухомості, як визначено в пункті 2 статті 6, якщо одержувач такого доходу, будучи резидентом Договірної Сторони, здійснює підприємницьку діяльність у Договірній Стороні. в іншій Договірній Стороні через розташоване там постійне представництво та розташоване в ньому постійне представництво, і право чи майно, щодо яких виплачується дохід, фактично пов’язані з таким постійним представництвом. У такому випадку застосовуються положення статті 7.

 

Стаття 21

Активи

1. Капітал, представлений нерухомим майном, зазначеним у статті 6, що належить резиденту Договірної Сторони і знаходиться в іншій Договірній Стороні, може оподатковуватися в цій другій Стороні.

і розташовані в іншій Договірній Стороні, можуть оподатковуватись у цій іншій Стороні.

 

2. Капітал, представлений рухомим майном, що є частиною господарського майна постійного представництва, яке підприємство Договірної Сторони має в одній Договірній Стороні в іншій Договірній Стороні, може оподатковуватися в цій другій Стороні.

 

3. Капітал, представлений морськими та повітряними суднами, що експлуатуються в міжнародних перевезеннях підприємством Договірної Сторони, і майном Договірної Сторони, а також рухоме майно, що використовується при експлуатації таких морських або повітряних суден, оподатковуються тільки в цій Стороні.

 

4. Усі інші елементи капіталу резидента Договірної Сторони оподатковуються лише в цій Стороні.

 

Стаття 22

Методи усунення подвійного оподаткування

1. Відповідно до положень закону спеціального адміністративного району Гонконг, що стосуються заліку податків спеціального адміністративного району Гонконг податку, сплаченого в юрисдикції за межами спеціального адміністративного району Гонконг (що не впливає на загальний принцип цієї статті),

зараховується податок Люксембургу, сплачений відповідно до законодавства Люксембургу та відповідно до цієї Конвенції, безпосередньо або шляхом утримання, стосовно доходів, отриманих особою, яка є резидентом спеціального адміністративного району Гонконг із джерел у Люксембурзі. від податку Гонконгу Special сума, вирахована таким чином, не повинна перевищувати суму податку Гонконгу спеціального адміністративного району на цей дохід, за умови, що сума, вирахована таким чином, не буде перевищувати суму податку Гонконгу Special Адміністративний район на цей дохід. сума податку Спеціального адміністративного району Гонконг, розрахована щодо такого доходу відповідно до податкового законодавства Спеціального адміністративного району Гонконг.

 

2. Відповідно до положень законів Люксембургу щодо усунення подвійного оподаткування, які мають загальний принцип, подвійного оподаткування слід уникати наступним чином:

(a) Якщо резидент Люксембургу отримує дохід або володіє капіталом, який відповідно до положень цієї Конвенції може оподатковуватись у спеціальному адміністративному районі Гонконг, Люксембург відповідно до положень підпунктів (b) і (c), звільняють такий дохід або капітал від оподаткування, але можуть з метою розрахунку суми податку на залишок доходу резидента

(b) Якщо резидент Люксембургу отримує доходи, які відповідно до положень статей 10, 12 і 16 можуть оподатковуватись у Спеціальному адміністративному регіоні Гонконг, Люксембург дозволяє вирахування суми, що дорівнює сумі на суму, що дорівнює податку, сплаченому в спеціальному адміністративному районі Гонконгу. Однак таке вирахування не повинно перевищувати частину податку, розраховану до вирахування, що відповідає такому

(c) Положення підпункту (a) не застосовуються до отриманого доходу або капіталу, що належить резиденту Люксембургу, якщо Спеціальний адміністративний район Гонконг застосовує положення цієї Конвенції для звільнення такого доходу або капіталу від оподаткування або застосовує положення пункту 2 статей 10 або 12 до такого доходу.

 

Стаття 23

Недискримінація

1. Особи, які стосовно спеціального адміністративного регіону Гонконг мають право на проживання або були в ньому зареєстровані чи створені, і чи були в ньому зареєстровані чи утворені, а щодо Люксембургу є громадянами Люксембургу, не підлягають іншу Договірну Сторону щодо будь-якого оподаткування або будь-яких зобов’язань, пов’язаних з ними, які є іншими або більш обтяжливими, ніж ті, яким особи, які мають право на проживання або які були інкорпоровані чи створені в іншій Стороні, підлягають чи можуть підлягати чи створюватися в іншій Стороні Сторона (якщо ця інша Сторона є Спеціальним адміністративним районом Гонконг) або громадяни цієї іншої Сторони (якщо цією іншою Стороною є Люксембург), які знаходяться в такій же ситуації, зокрема щодо місця проживання.

 

2. Особи без громадянства, які є резидентами Договірної Сторони, не підлягають будь-якому оподаткуванню в жодній із Договірних Сторін або Сторонам будь-якого оподаткування чи зобов’язань, пов’язаних з ними, які є іншим або більш обтяжливим, ніж особи, які мають осіб, які мають право на проживання в Сторона (де Стороною є Спеціальний адміністративний район Гонконг) або (де Стороною є Спеціальний адміністративний район Гонконг) або громадяни Партії (де Стороною є Люксембург), які перебувають у (де Стороною є Гонконг Спеціальний адміністративний район Конг), які перебувають у такій же ситуації, зокрема щодо місця проживання.

 

3. Оподаткування постійного представництва, яке підприємство однієї Договірної Сторони має в другій Договірній Стороні, не може бути менш сприятливим у цій іншій Стороні, ніж оподаткування підприємств цієї іншої Сторони, які здійснюють таку саму діяльність.

 

4. Якщо не застосовуються положення пункту 1 статті 9, пункту 4 статті 11 або пункту 6 статті 12, застосовується параграф 6 статті 12, відсотки, роялті та інші витрати, що сплачуються підприємством Договірної Сторони Договірній Стороні для резидент іншої Договірної Сторони, з метою визначення прибутку, підлягає вирахуванню з цього підприємства на тих самих умовах, якби вони були виплачені резиденту першої Сторони. Аналогічно, борги підприємства однієї Договірної Сторони перед резидентом іншої Договірної Сторони підлягають вирахуванню при визначенні оподатковуваного капіталу цього підприємства на тих самих умовах, що й у випадку, якщо б вони були укладені з резидентом першої Сторони.

 

5. Підприємства Договірної Сторони, капітал яких є повністю або частково, прямо чи опосередковано належить або контролюється одним або кількома резидентами іншої Договірної Сторони, не підлягає в першій Стороні будь-якому оподаткуванню або Стороні будь-якому оподаткуванню або будь-яким вимогам, пов’язаним з цим, які є іншими або більш обтяжливими, ніж ті, які інші подібні підприємства країни перша партія.

 

6. Ніщо в цій статті не повинно тлумачитись як вимога до Договірної Сторони надавати резидентам іншої Договірної Сторони персональні надбавки, пільги та знижки для цілей оподаткування через цивільний статус або сімейні обов’язки, які вона надає своїм власним резидентам.

Стаття 24

Процедура взаємної угоди

1. Якщо особа вважає, що заходи, вжиті однією або обома Договірними Сторонами, призведуть або призведуть до оподаткування не відповідно до положень цієї Конвенції, вона може, незалежно від Конвенції, ця особа, незалежно від засобів правового захисту, доступних відповідно до національних закону цих Сторін, подати свою справу до компетентного органу Договірної Сторони, резидентом якої він є, або, якщо його справа підпадає під пункт 1 статті Договірної Сторони, в якій він чи вона має право проживати або була зареєстрована або сформовано (у випадку спеціального адміністративного району Гонконг, до компетентного органу Договірної Сторони, в якій він або вона проживає).

(у випадку спеціального адміністративного району Гонконг) або громадянином якого він є (у випадку Люксембургу). Справу необхідно подати протягом трьох років після першого повідомлення про захід, що призводить до оподаткування не відповідно до положень Конвенції.

 

2. Компетентний орган намагатиметься вирішити справу за взаємною згодою з компетентним органом іншої Договірної Сторони, якщо заперечення видається йому обґрунтованим, і якщо він сам не в змозі вирішити його задовільно, до задовільного рішення, з видом уникнення оподаткування не відповідно до Конвенції. Угода застосовується незалежно від строків, передбачених внутрішнім законодавством Договірних Сторін.

 

3. Компетентні органи Договірних Сторін намагатимуться за взаємною згодою вирішити будь-які труднощі або сумніви, які можуть виникнути щодо тлумачення або застосування Конвенції. Вони також можуть проводити спільні консультації щодо усунення подвійного оподаткування у випадках, не передбачених Конвенцією.

 

4. Компетентні органи Договірних Сторін можуть безпосередньо спілкуватися один з одним, у тому числі через спільний комітет, що складається з таких органів або їх представників, з метою досягнення згоди, як описано в попередніх параграфах.

Стаття 25

Обмін інформацією

1. Компетентні органи Договірних Сторін обмінюються такою інформацією, яка може бути необхідною для виконання положень цієї Конвенції або внутрішнього законодавства Договірних Сторін. цієї Конвенції або внутрішнього законодавства Договірних Сторін, що стосуються податків, на які поширюється Конвенція, якщо оподаткування за нею не є тією мірою, якою оподаткування за ним не суперечить Конвенції. Інформація, отримана Договірною Стороною, вважається таємною так само, як і інформація отримані згідно з національним законодавством цієї Сторони і повинні бути розкриті лише особам або органам влади (включаючи суди та адміністративні органи), які мають відношення до нарахування або стягнення податків, що охоплюються Конвенцією, або судового переслідування щодо таких податків, або під час розгляду апеляцій стосовно таких податків. стосовно таких податків. Такі особи або органи влади повинні використовувати таку інформацію лише для таких цілей. Вони можуть розголошувати таку інформацію під час публічних судових розглядів або в судових рішеннях, у тому числі стосовно Спеціального адміністративного району Гонконг у рішеннях Ревізійної ради. Інформація не може бути розкрита третій юрисдикції для будь-яких цілей без згоди Договірної Сторони, яка спочатку надала інформацію.

 

2. Положення пункту 1 ні в якому разі не повинні тлумачитися як накладення на Договірну Сторону зобов’язання

(a) вживати адміністративних заходів, які суперечать законодавству та адміністративній практиці своєї або іншої Договірної Сторони

(b) надавати інформацію, яка не може бути отримана відповідно до її законодавства або в рамках звичайної адміністративної практики або практики іншої Договірної Сторони;

(c) надавати інформацію, яка б розкривала будь-яку торговельну, ділову, промислову, комерційну чи професійну таємницю чи торговий процес, або інформацію, розголошення якої суперечило б державному порядку.

 

Стаття 26

Члени урядових місій

Положення цієї Конвенції не впливають на фіскальні привілеї членів урядових представництв, у тому числі членів урядових представництв, у тому числі консульських установ, відповідно до загальних норм міжнародного права або відповідно до закону чи положень спеціальних угод.

Стаття 27

Різні положення

1. Положення цієї Конвенції не впливають на право кожної Договірної Сторони застосовувати своє внутрішнє законодавство та заходи щодо ухилення від сплати податків, незалежно від того, описані вони як такі чи ні.

 

2. Усі комунікації між компетентними органами щодо питань, охоплених Конвенцією, мають бути англійською мовою, або, якщо англійською мовою, або, якщо не англійською, супроводжуватися перекладом англійською мовою (крім додатків, наданих третіми сторонами).

 

Стаття 28

Набуття чинності

1. Кожна Договірна Сторона повідомляє іншу в письмовій формі про завершення процедур, необхідних її законодавством для набуття чинності цією Конвенцією. Конвенція набуває чинності в день отримання останнього з цих повідомлень.

 

2. Застосовуються положення Конвенції

(a) у спеціальному адміністративному регіоні Гонконг: стосовно податків спеціального адміністративного району Гонконг за будь-який оподатковуваний рік, що починається 1 квітня 2008 року або після цієї дати

(b) у Люксембурзі:

(i) стосовно податків, що утримуються, до доходу, віднесеного на 1 січня 2008 року або після цієї дати;

(ii) стосовно інших податків на прибуток та капітал, до податків, сплачених за будь-який податковий рік, що починається 1 січня 2008 року або після цієї дати.

 

Стаття 29

Донос

Ця Конвенція залишається в силі до припинення її дії Договірною Стороною. Кожна Договірна Сторона може припинити дію Конвенції, надіславши письмове повідомлення щонайменше за шість місяців до кінця кожного календарного року, що починається після закінчення п’яти років з дати набуття нею чинності. У такому випадку Конвенція втрачає чинність:

(a) у спеціальному адміністративному регіоні Гонконг: стосовно податків спеціального адміністративного району Гонконг, за будь-який оподатковуваний рік, що починається з або після першого числа квітня календарного року, наступного за роком, в якому надано повідомлення дається;

(b) у Люксембурзі:

(i) стосовно податків, утриманих у джерела, до доходу, віднесеного на 1 січня календарного року або після цієї дати, що настає безпосередньо за роком, у якому було надіслано повідомлення;

(ii) стосовно інших податків на прибуток та податки на капітал, до податків, що підлягають сплаті за будь-який податковий рік, що починається 1 січня календарного року або після цієї дати, що настає відразу за роком, у якому було надіслано повідомлення.

 

НА ПОСВІДЧЕННЯ ЧОГО нижчепідписані, належним чином уповноважені на це, підписали цю Угоду.

 

Вчинено у Гонконгу 2 листопада 2007 року у двох примірниках англійською та французькою мовами, причому обидва тексти є однаково автентичними.