УГОДА
МІЖ КИТАЙською НАРОДНОЮ РЕСПУБЛІКІМ ТА ВЕЛИКИМ ГЕРЦГОВСТВОМ ЛЮКСЕМБУРГ ЗА УНИКНЕННЯ ПОДВІЙНОГО ОПОДАТКУВАННЯ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УХИЛЕННЯ ВІД податкових зобов’язань ЩОДО ПОДАТКІВ НА ПРИХОДОК І КАПІТАЛ

 

Уряд Китайської Народної Республіки та Уряд Великого Герцогства Люксембург;

Бажаючи укласти Договір про уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухилення від сплати податків щодо податків на прибуток та капітал;

домовилися про таке:

СТАТТЯ 1

ПЕРСОНАЛЬНИЙ ОБСЯГ

Ця Угода поширюється на осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав.

СТАТТЯ 2

ПОДАТКИ, ПОКРИТІ

1. Ця Угода застосовується до податків на прибуток і капітал, що стягуються від імені Договірної Держави або її місцевих органів влади, незалежно від способу їх стягнення.
2. Податками на прибуток і капітал вважаються всі податки, що накладаються на загальний дохід, на загальний капітал або на елементи доходу або капіталу, включаючи податки на прибуток від відчуження рухомого чи нерухомого майна, а також податки на капітал. вдячність.
3. Існуючі податки, на які поширюється дія Угоди:

а) у Китайській Народній Республіці:

(i) податок на доходи фізичних осіб;

(ii) податок на прибуток для підприємств з іноземними інвестиціями та іноземних підприємств;

(iii) місцевий прибутковий податок;

(далі – «китайський податок»);

(b) у Великому Герцогстві Люксембург:

(i) прибутковий податок з фізичних осіб (l’ impoˆt sur le revenu des personnes physiques);

(ii) податок з корпорацій (l’impoˆt sur le revenu des collectivités);

(iii) податок на гонорари директорів компаній (l’ impoˆt spécial sur les tantièmes);

(iv) податок на капітал (l’impoˆt sur la fortune);

(v) комунальний торговий податок (l’impoˆt commercial communal); (далі іменується «податок Люксембургу»).

4. Ця Угода також застосовується до будь-яких ідентичних або по суті схожих податків, які стягуються після дати підписання цієї Угоди на додаток до або замість існуючих податків. Компетентні органи Договірних Держав повідомляють один одного про будь-які істотні зміни, внесені до їхнього відповідного податкового законодавства.

СТАТТЯ 3

ЗАГАЛЬНІ ВИЗНАЧЕННЯ

1. Для цілей цієї Угоди, якщо контекст не вимагає іншого:

(a) термін «Китай» означає Китайську Народну Республіку; при використанні в а географічне значення означає всю територію Китайської Народної Республіки, включаючи її територіальне море, в якому діють китайські закони, що стосуються оподаткування застосовується і будь-який район за межами свого територіального моря, в межах якого нар Китайська Республіка має суверенні права на розвідку та експлуатацію ресурси морського дна та його надр і прилеглі водні ресурси в відповідно до міжнародного права;

(b) термін «Люксембург» означає Велике Герцогство Люксембург; у географічному значенні означає територію Великого Герцогства Люксембург;

(c) терміни «Договірна держава» та «інша Договірна держава» означають Китай або Люксембург відповідно до контексту;

(d) термін «податок» означає податок Китаю або податок Люксембургу, залежно від контексту;

(e) термін «особа» включає фізичну особу, компанію та будь-яку іншу групу осіб;

(f) термін «компанія» означає будь-яку юридичну особу або будь-яку юридичну особу, яка розглядається як юридична особа для цілей оподаткування;

(g) терміни «підприємство Договірної Держави» та «підприємство іншої Договірної Держави» означають, відповідно, підприємство, яким керує резидент

Договірної Держави та підприємства, яким керує резидент іншої Договірної Держави;

(h) термін «громадяни» означає всіх осіб, які мають громадянство Договірної Держави, і всіх юридичних осіб, створених або організованих відповідно до

законодавство цієї Договірної Держави, а також організації без юридичної особи, які розглядаються для цілей оподаткування як юридичні особи, створені або організовані

згідно із законодавством цієї Договірної Держави;

(i) термін «міжнародне перевезення» означає будь-яке перевезення морським або повітряним судном, яке експлуатується резидентом Договірної Держави, за винятком випадків, коли судно або

повітряне судно експлуатується виключно між пунктами в іншій Договірній Державі;

(j) термін «компетентний орган» означає, у випадку Китаю, Державне податкове бюро або його уповноваженого представника, а у випадку Люксембургу –

Міністр фінансів або його уповноважена особа.

2. Що стосується застосування цієї Угоди Договірною Державою, будь-який термін, не визначений у ній, має, якщо контекст не вимагає іншого, мати значення, яке він має відповідно до законодавства цієї Договірної Держави щодо податків, до яких поширюється ця Угода.

СТАТТЯ 4

ЖИТЕЛЬ

1. Для цілей цієї Угоди термін «резидент Договірної Держави» означає будь-яку особу, яка згідно із законодавством цієї Договірної Держави підлягає оподаткуванню в ній через місце проживання, місце проживання, місце головного офісу (місце дії управління) або будь-який інший аналогічний критерій.
2. Якщо відповідно до положень пункту 1 фізична особа є резидентом обох Договірних Держав, тоді її статус визначається таким чином:

(a) він вважається резидентом Договірної Держави, в якій він має постійне житло; якщо у нього є постійне житло

його в обох Договірних Державах, він буде вважатися резидентом Договірної Держави, з якою його особисті та економічні відносини є ближчими

(центр життєвих інтересів) ;

(b) Якщо держава, в якій він має центр життєвих інтересів, не може бути визначена, або якщо він не має постійного житла в жодній з Договірних

державі, він вважається резидентом Договірної Держави, в якій він зазвичай проживає;

(c) якщо він зазвичай проживає в обох Договірних Державах або не має жодної з них, він вважається резидентом Договірної Держави, громадянином якої він є;

(d) Якщо він є громадянином обох Договірних Держав або не є громадянином жодної з них, компетентні органи Договірних Держав вирішують це питання за взаємною згодою.

3. Якщо відповідно до положень пункту 1 особа, яка не є фізичною особою, є резидентом обох Договірних Держав, тоді вона вважається резидентом Договірної Держави, в якій знаходиться її головний офіс (місце фактичного управління) знаходиться.

СТАТТЯ 5

ПОСТІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО

1. Для цілей цієї Угоди термін «постійне представництво» означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється бізнес підприємства.
2. Термін «постійне представництво» включає, зокрема:

а) місце управління;

б) відділення;

в) офіс;

г) фабрика;

(e) майстерня; і

(f) шахта, нафтова або газова свердловина, кар’єр або будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів.

3. Термін «постійне представництво» також включає:

(a) будівельний майданчик, будівельний, монтажний або монтажний проект або наглядова діяльність у зв’язку з цим, але тільки якщо така ділянка, проект або

діяльність триває більше 6 місяців;

(b) надання послуг, включаючи консультаційні послуги, підприємством Договірної Держави через працівників або інший персонал, зайнятий у

іншої Договірної Держави, за умови, що така діяльність триватиме для того самого проекту або пов’язаного проекту протягом періоду або періодів, що становлять понад 6 місяців протягом будь-якого 12-місячного періоду.

 

4. Незважаючи на попередні положення цієї статті, термін «постійне представництво» не включає:

(a) використання об’єктів виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів або виробів, що належать підприємству;

(b) утримання запасів товарів або виробів, що належать підприємству, виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки;

(c) утримання запасів товарів або виробів, що належать підприємству, виключно з метою переробки іншим підприємством;

(d) утримання постійного місця діяльності виключно з метою придбання товарів або виробів або збору інформації для підприємства;

(e) утримання постійного місця діяльності виключно з метою здійснення для підприємства будь-якої іншої діяльності підготовчого чи допоміжного характеру;

(f) утримання постійного місця діяльності виключно для будь-якої комбінації видів діяльності, зазначених у підпунктах (a) – (e), за умови, що загальна

Діяльність постійного місця діяльності, що виникає в результаті цього поєднання, носить підготовчий або допоміжний характер.

5. Незважаючи на положення параграфів 1 і 2, якщо особа — крім агента з незалежним статусом, до якого застосовуються положення параграфа 6 — діє в Договірній Державі від імені підприємства іншої Договірної Держави, має і зазвичай здійснює повноваження укладати контракти від імені підприємства, це підприємство вважається таким, що має постійне представництво в першій згаданій Договірній Державі щодо будь-якої діяльності, яку ця особа здійснює для підприємства, якщо тільки діяльність такої особи не є обмежується тими, які згадані в параграфі 4, які, якщо здійснюються через фіксовану місце діяльності, не зробить це постійне місце діяльності постійним представництвом відповідно до положень цього пункту.

 

6. Підприємство Договірної Держави не вважається таким, що має постійне представництво в другій Договірній Державі лише тому, що воно здійснює діяльність у цій другій Договірній Державі через брокера, генерального комісіонера або будь-якого іншого агента з незалежним статусом, за умови, що такий особи діють у рамках звичайної діяльності. Однак, якщо діяльність такого агента повністю або майже повністю присвячена від імені цього підприємства, він не вважатиметься агентом із незалежним статусом у значенні цього пункту.

 

7. Той факт, що компанія, яка є резидентом Договірної Держави, контролює або контролюється компанією, яка є резидентом іншої Договірної Держави, або яка здійснює бізнес у цій другій Договірній Державі (через постійне представництво чи іншим чином), сама по собі жодна компанія не є постійним представництвом іншої.

СТАТТЯ 6

ДОХОДИ ВІД НЕРУХОМОГО МАЙНА

1. Доходи, отримані резидентом Договірної Держави від нерухомого майна (включаючи дохід від сільського чи лісового господарства), розташованого в другій Договірній Державі, можуть оподатковуватись у цій другій Договірній Державі.

 

2. Термін «нерухоме майно» має значення, яке він має відповідно до законодавства Договірної Держави, в якій знаходиться це майно. Цей термін у будь-якому випадку включає майно, що належить до нерухомого майна, худоби та обладнання, що використовуються в сільському та лісовому господарстві, права, на які застосовуються положення загального законодавства щодо земельної власності, узуфрукт нерухомого майна та права на змінні чи фіксовані платежі як винагороду за розробка або право на роботу, родовищ корисних копалин, джерел та інших природних ресурсів. Морські та повітряні судна не вважаються нерухомим майном.

 

3. Положення пункту 1 застосовуються до доходів, отриманих від прямого використання, здачі в оренду або використання в будь-якій іншій формі нерухомого майна.

 

4. Положення пунктів 1 і 3 застосовуються також до доходів від нерухомого майна підприємства та до доходів від нерухомого майна, що використовується для надання незалежних особистих послуг.

СТАТТЯ 7

ПРИБІТКИ ВІД ПРАВ

1. Прибуток підприємства однієї Договірної Держави оподатковується лише в цій Договірній Державі, якщо тільки підприємство не здійснює підприємницьку діяльність в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність, як зазначено вище, прибуток підприємства може оподатковуватися в другій Договірній Державі, але лише в тій частині, яка належить до цього постійного представництва.

 

2. Відповідно до положень пункту 3, якщо підприємство Договірної Держави здійснює підприємницьку діяльність в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво, у кожній Договірній Державі буде віднесено до цього постійного представництва прибуток, який воно може очікувати отримати. зробити, якби це було окреме й окреме підприємство, яке займається тією ж чи подібною діяльністю на тих самих чи подібних умовах і повністю незалежно працює з підприємством, постійним представництвом якого воно є.

 

3. При визначенні прибутку постійного представництва в якості відрахувань допускаються витрати, понесені для цілей діяльності постійного представництва, включаючи виконавчі та загальноадміністративні витрати, понесені в Договірній Державі, в якій розташоване постійне представництво. або в іншому місці.

 

4. Оскільки в Договірній Державі було прийнято визначати прибуток, який належить віднести до постійного представництва, на основі розподілу загального прибутку підприємства на його різні частини, ніщо в пункті 2 не перешкоджає цій Договірній Державі визначити прибуток, який буде оподатковуватися таким розподілом, який може бути звичайним. Однак прийнятий метод розподілу повинен бути таким, щоб результат відповідав принципам, що містяться в цій статті.

 

5. Жоден прибуток не відноситься до постійного представництва лише через придбання цим постійним представництвом товарів або виробів для підприємства.

 

6. Для цілей попередніх параграфів прибуток, який підлягає віднесенню до постійного представництва, визначається за одним і тим же методом з року в рік, якщо немає вагомої та достатньої причини для протилежного.

 

7. Якщо прибуток включає статті доходу, які окремо розглядаються в інших статтях цієї Угоди, положення цієї статті не впливають на положення цих статей.

СТАТТЯ 8

ДОСТАВЛЕННЯ ТА АВІА ТРАНСПОРТ

1. Прибуток від експлуатації морських або повітряних суден у міжнародних перевезеннях, які здійснюються резидентом Договірної Держави, оподатковується тільки в цій Договірній Державі.

 

2. Положення параграфа 1 також застосовуються до прибутку, отриманого від участі в пулі, спільному бізнесі або міжнародному операційному агентстві.

СТАТТЯ 9

СПІЛЬНІ ПІДПРИЄМСТВА

1. Де

(a) підприємство Договірної Держави бере участь прямо або опосередковано в управлінні, контролі або капіталі підприємства іншої Договірної Держави, або

(b) ті самі особи беруть участь прямо або опосередковано в управлінні, контролі чи капіталі підприємства однієї Договірної Держави та підприємства іншої Договірної Держави.

І в будь-якому випадку між двома підприємствами в їхніх комерційних або фінансових відносинах створюються або встановлюються умови, які відрізняються від тих, які були б створені між незалежними підприємствами, тоді будь-який прибуток, який за цих умов був би нарахований одному з підприємств, але, з огляду на ці умови, не нараховані таким чином, можуть бути включені до прибутку цього підприємства та оподатковуватися відповідним чином.

 

2. Якщо Договірна Держава включає до прибутку підприємства цієї Договірної Держави та відповідно оподатковує прибуток, який підприємство іншої Договірної Держави було стягнуто з податку в цій другій Договірній Державі, і включений таким чином прибуток є прибутком, який був би нарахований підприємству першої згаданої Договірної Держави, якби умови, укладені між двома підприємствами, були такими, які були б укладені між незалежними підприємствами, то ця інша Договірна Держава внесе відповідне коригування суми податку, нарахованого в ній на цей прибуток . При визначенні такого коригування необхідно враховувати інші положення цієї Угоди, і компетентні органи Договірних Держав, у разі необхідності, консультуються один з одним.

СТАТТЯ 10

ДИВІДЕНДИ

1. Дивіденди, що виплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Договірній Державі.

 

2. Однак такі дивіденди також можуть оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, та відповідно до законодавства цієї Договірної Держави, але якщо одержувач є фактичним власником дивідендів, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати :

(a) 5 відсотків валової суми дивідендів, якщо бенефіціарний власник є компанією (крім товариства), яка безпосередньо володіє щонайменше 25 відсотками

капіталу товариства, що виплачує дивіденди;

(b) 10 відсотків валової суми дивідендів у всіх інших випадках. Цей пункт не впливає на оподаткування компанії щодо

прибуток, з якого виплачуються дивіденди.

 

3. Термін “дивіденди”, що використовується в цій статті, означає дохід від акцій або інших прав, які не є борговими вимогами, участь у прибутках, а також доходи від інших корпоративних прав, які підлягають такому ж оподаткуванню, як і доходи від акцій законодавством Договірної Держави, резидентом якої є компанія, що здійснює розподіл. Прибуток, розподілений підприємством, що є платником податку на прибуток у Китаї для підприємств з іноземними інвестиціями резиденту Люксембургу, вважається дивідендами.

 

4. Положення параграфів 1 і 2 не застосовуються, якщо бенефіціарний власник дивідендів, будучи резидентом Договірної Держави, здійснює підприємницьку діяльність в другій Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що виплачує дивіденди, через постійне представництво, розташоване в ньому, або здійснює в цій іншій Договірній Державі незалежні персональні послуги з розташованої там постійної бази, і холдинг, щодо якого виплачуються дивіденди, фактично пов’язаний з таким постійним представництвом або постійною базою. У такому випадку застосовуються положення статті 7 або статті 14, залежно від обставин.

 

5. Якщо компанія, яка є резидентом Договірної Держави, отримує прибутки або доходи від іншої Договірної Держави, ця інша Договірна Держава не може стягувати будь-який податок з дивідендів, що виплачуються компанією, за винятком випадків, коли такі дивіденди виплачуються резиденту цієї Договірної Держави. іншої Договірної Держави або якщо частка власності, щодо якої виплачуються дивіденди, фактично пов’язана зі постійним представництвом або постійною базою, розташованими в цій другій Договірній Державі, і не обкладає нерозподілений прибуток компанії податком на нерозподілений прибуток компанії, навіть якщо виплачені дивіденди або нерозподілений прибуток повністю або частково складаються з прибутків або доходів, що виникають у цій другій Договірній Державі.

СТАТТЯ 11

ІНТЕРЕС

1. Проценти, що виникають у Договірній Державі та виплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Договірній Державі.

 

2. Однак такі відсотки також можуть оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, та відповідно до законодавства цієї Договірної Держави, але якщо одержувач є фактичним власником відсотків, податок, що нараховується, не повинен перевищувати 10 відсотків валової суми відсотка. інтерес.

 

3. Незважаючи на положення параграфа 2, проценти, що виникають у Договірній Державі та отримують Уряд іншої Договірної Держави, її місцеві органи влади або будь-який резидент цієї іншої Договірної Держави щодо боргових вимог, гарантованих, застрахованих або опосередковано фінансованих уряд цієї іншої Договірної Держави, її місцеві органи влади, звільняються від оподаткування в першій згаданій Договірній Державі. Термін «уряд» у цьому пункті включає:

(a) у випадку Китаю, державні банки;

(b) у випадку Люксембургу, Національна кредитно-інвестиційна корпорація

(La Société Nationale de Crédit et d’Investissement).

 

4. Термін «відсотки», що використовується в цій статті, означає доходи від боргових вимог будь-якого виду, забезпечені чи не забезпечені іпотекою та чи мають право на участь у прибутках боржника, зокрема, доходи від державних цінних паперів та доходи від облігацій або боргових зобов’язань, включаючи премії та призи, що додаються до таких цінних паперів, облігацій або боргових зобов’язань.

Пеня за несвоєчасну оплату не розглядається як відсотки для цілей цієї статті.

 

5. Положення параграфів 1, 2 і 3 не застосовуються, якщо бенефіціарний власник частки, будучи резидентом Договірної Держави, здійснює підприємницьку діяльність в другій Договірній Державі, в якій виникає інтерес, через розташоване в ній постійне представництво, або здійснює в цій іншій Договірній Державі незалежні персональні послуги з розташованої там постійної бази, і боргова вимога, щодо якої сплачуються відсотки, фактично пов’язана з таким постійним представництвом або постійною базою. У такому випадку застосовуються положення статті 7 або статті 14, залежно від обставин.

 

6. Вважається, що відсотки виникають у Договірній Державі, якщо платником є уряд цієї Договірної Держави, її місцеві органи влади або резидент цієї Договірної Держави. Однак якщо особа, яка сплачує відсотки, незалежно від того, є вона резидентом Договірної Держави чи ні, має в Договірній Державі постійне представництво або постійну базу, у зв’язку з якою виникла заборгованість, за якою сплачуються відсотки, і такі відсотки несе таке постійне представництво або постійна база, тоді такий інтерес вважається таким, що виникає в Договірна держава, в якій розташоване постійне представництво або постійна база.

 

7. Якщо внаслідок особливих відносин між платником і бенефіціарним власником або між ними обома та іншою особою сума відсотків з урахуванням боргової вимоги, за якою вона сплачена, перевищує суму, яку за домовленістю платника та бенефіціарного власника за відсутності таких відносин, положення цієї статті застосовуються лише до останньої зазначеної суми. У такому випадку надлишкова частина платежів залишатиметься оподатковуваною відповідно до законодавства кожної Договірної Держави з належним урахуванням інших положень цієї Угоди.

СТАТТЯ 12

РОЯЛЕРІ

1. Роялті, що виникають у Договірній Державі та виплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Договірній Державі.

 

2. Однак такі роялті також можуть оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, та відповідно до законодавства цієї Договірної Держави, але якщо одержувач є фактичним власником роялті, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

(a) у випадку роялті, зазначеної в підпункті (а) пункту 3 цієї статті, 10 відсотків валової суми роялті; і

(b) у випадку роялті, зазначених у підпункті (b) пункту 3 цього ст., 10 відсотків уточненої суми роялті. З метою

цього підпункту «скоригована сума» означає 60 відсотків валової суми роялті.

 

3. Термін «роялті», який використовується в цій статті, означає:

(a) будь-які виплати, отримані як винагорода за використання або право використання будь-якого авторського права на літературну, художню або наукову роботу, включаючи

кінематографічні фільми та фільми чи стрічки для радіо- чи телевізійного мовлення, будь-який патент, ноу-хау, торгова марка, дизайн або модель, план, секретна формула або

процесу або для інформації, що стосується промислового, комерційного чи наукового досвіду; і

(b) будь-які платежі, отримані як винагорода за використання або право на використання промислового, комерційного чи наукового обладнання.

 

4. Положення пунктів 1 і 2 не застосовуються, якщо бенефіціарний власник роялті, будучи резидентом Договірної Держави, здійснює підприємницьку діяльність в другій Договірній Державі, в якій виникають роялті, через розташоване в ній постійне представництво або здійснює діяльність у що незалежні персональні послуги іншої Договірної Держави зі розташованої там постійної бази, а також право чи майно, щодо яких виплачуються роялті, фактично пов’язані з таким постійним представництвом або постійною базою. У такому випадку застосовуються положення статті 7 або статті 14, залежно від обставин.

 

5. Вважається, що роялті виникають у Договірній Державі, якщо платником є уряд цієї Договірної Держави, її місцеві органи влади або резидент цієї Договірної Держави. Однак якщо особа, яка сплачує роялті, незалежно від того, є вона резидентом Договірної Держави чи ні, має в Договірній Державі постійне представництво або постійну базу, у зв’язку з якою виникла зобов’язання щодо сплати роялті, і такі роялті несуть такі постійні

установі або постійній базі, то вважатиметься, що такі роялті виникають у Договірній Державі, в якій розташоване постійне представництво або постійна база.

 

6. Якщо через особливі відносини між платником і бенефіціарним власником або між ними та іншою особою сума роялті, враховуючи використання, право чи інформацію, за яку вони сплачуються, перевищує суму, яку було б погоджено платником і бенефіціарним власником за відсутності таких відносин, положення цієї статті застосовуються лише до останньої зазначеної суми. У такому випадку надлишкова частина платежів залишатиметься оподатковуваною відповідно до законодавства кожної Договірної Держави з належним урахуванням інших положень цієї Угоди.

СТАТТЯ 13

ПРИВІТКИ КАПІТАЛУ

1. Прибуток, одержаний резидентом Договірної Держави від відчуження нерухомого майна, зазначеного у статті 6 і розташованого в другій Договірній Державі, може оподатковуватись у цій другій Договірній Державі.

 

2. Доходи від відчуження рухомого майна, що є частиною господарського майна постійного представництва, яке підприємство Договірної Держави має в другій Договірній Державі, або рухомого майна, що відноситься до постійної бази, доступного резиденту Договірної Держави в іншій Договірній Державі Договірна Держава з метою надання незалежних особистих послуг, включаючи такі доходи від відчуження такого постійного представництва (самостійного або з усім підприємством) або такої постійної бази, може оподатковуватися в цій другій Договірній Державі.

 

3. Прибуток, отриманий резидентом Договірної Держави від відчуження морських або повітряних суден, що експлуатуються в міжнародних перевезеннях, або рухомого майна, що відноситься до експлуатації таких морських або повітряних суден, оподатковується тільки в цій Договірній Державі.

 

4. Прибуток від відчуження акцій капіталу компанії, майно якої прямо чи опосередковано складається переважно з нерухомого майна, розташованого в Договірній Державі, може оподатковуватись у цій Договірній Державі.

 

5. Прибуток від відчуження акцій, відмінних від тих, що зазначені в пункті 4, які представляють участь у розмірі не менше 25 відсотків у компанії, яка є резидентом Договірної Держави, може оподатковуватись у цій Договірній Державі.

 

6. Прибуток від відчуження будь-якого майна, відмінного від майна, зазначеного в параграфах 1-5, оподатковується лише в Договірній Державі, резидентом якої є особа, яка відчужує майно.

СТАТТЯ 14

НЕЗАЛЕЖНІ ПЕРСОНАЛЬНІ СЛУЖБИ

1. Дохід, одержаний резидентом Договірної Держави від професійних послуг або іншої діяльності незалежного характеру, оподатковується лише в цій Договірній Державі, за винятком однієї з наступних обставин, коли такий дохід також може оподатковуватися в другій Договірній Державі:

(a) якщо він має постійну базу, яка регулярно доступна йому в другій Договірній Державі з метою здійснення своєї діяльності; в такому випадку лише стільки

прибуток, що відноситься до цієї постійної бази, може оподатковуватися в цій другій Договірній Державі;

(b) якщо його перебування в другій Договірній Державі триває протягом періоду або періодів, що перевищують загалом 183 дні у відповідному календарному році; тільки в такому випадку

така частина доходу, яка отримана від його діяльності, здійсненої в цій іншій Договірній Державі, може оподатковуватися в цій другій Договірній Державі.

 

2. Термін «професійні послуги» включає, зокрема, незалежну наукову, літературну, мистецьку, освітню чи викладацьку діяльність, а також незалежну діяльність лікарів, юристів, інженерів, архітекторів, стоматологів та бухгалтерів.

СТАТТЯ 15

ЗАЛЕЖНІ ПЕРСОНАЛЬНІ ПОСЛУГИ

1. Відповідно до положень статей 16, 18, 19, 20 і 21 заробітна плата, заробітна плата та інші подібні винагороди, одержувані резидентом Договірної Держави за наймом, оподатковуються лише в цій Договірній Державі, якщо робота за наймом не здійснюється в іншої Договірної Держави. Якщо робота за наймом здійснюється таким чином, така винагорода, отримана від цього, може оподатковуватись у цій другій Договірній Державі.

 

2. Незважаючи на положення параграфа 1, винагорода, одержувана резидентом Договірної Держави за наймом, здійснюваною в другій Договірній Державі, оподатковується лише в першій згаданій Договірній Державі, якщо:

(a) одержувач перебуває в другій Договірній Державі протягом періоду або періодів, які не перевищують у сукупності 183 днів у відповідному календарному році; і

(b) винагорода виплачується роботодавцем, який не є резидентом іншої Договірної Держави, або від його імені; і

(c) винагороду не несе постійне представництво або постійна база , які роботодавець має в другій Договірній Державі.

 

3. Незважаючи на попередні положення цієї статті, винагорода, отримана за наймом на борту морського або повітряного судна, яким керує резидент Договірної Держави в міжнародних перевезеннях, оподатковується лише в цій Договірній Державі.

СТАТТЯ 16

ГОНАРАДИ ДИРЕКТОРІВ

Гонорари директорів та інші подібні виплати, що одержуються резидентом Договірної Держави як членом ради директорів компанії, яка є резидентом другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Договірній Державі.

СТАТТЯ 17

ХУДОЖНИКИ І СПОРТСМЕНИ

1. Незважаючи на положення статей 14 і 15, доходи, отримані резидентом Договірної Держави як артист, такий як артист театру, кіно, радіо або телебачення, або музикант, або як спортсмен, від його особистої діяльності як такої здійснюються в другій Договірній Державі, можуть оподатковуватись у цій другій Договірній Державі.

 

2. Якщо дохід від особистої діяльності, яку здійснює артист або спортсмен як такий, надходить не самому артисту чи спортсмену, а іншій особі, цей дохід може, незважаючи на положення статей 7, 14 і 15, оподатковуватись у Договірна держава, в якій здійснюється діяльність артиста або спортсмена.

 

3. Незважаючи на попередні положення цієї статті, доходи, одержані артистами або спортсменами, які є резидентами Договірної Держави від діяльності, яка здійснюється в другій Договірній Державі згідно з планом культурного обміну між урядами обох Договірних Держав, звільняється від оподаткування в тому іншої Договірної Держави.

СТАТТЯ 18

ПЕНСІЇ

1. Відповідно до положень пункту 2 статті 19, пенсії та інші подібні винагороди, що виплачуються резиденту Договірної Держави за попередню роботу, оподатковуються лише в цій Договірній Державі.

 

2. Незважаючи на положення параграфа 1, виплачені пенсії та інші подібні виплати, що здійснюються відповідно до законодавства або системи соціального забезпечення Договірної Держави, оподатковуються лише в цій Договірній Державі.

СТАТТЯ 19

ДЕРЖАВНА СЛУЖБА

(a) Винагорода, відмінна від пенсії, що виплачується Договірною Державою або її місцевим органом влади фізичній особі за послуги, надані цій

Договірна Держава або її місцеві органи влади оподатковуються лише в цій Договірній Державі;

(b) однак така винагорода оподатковується лише в другій Договірній Державі, якщо послуги надаються в цій другій Договірній Державі та

фізична особа є резидентом цієї іншої Договірної Держави, яка:

(i) є громадянином цієї іншої Договірної Держави; або

(ii) не став резидентом цієї іншої Договірної Держави виключно з метою надання послуг.

(a) Будь-яка пенсія, що виплачується фізичній особі або з фондів, створених Договірною державою або її місцевим органом влади за послуги, надані

ця Договірна Держава або її місцеві органи влади оподатковуються лише в цій Договірній Державі;

(b) однак така пенсія оподатковується лише в другій Договірній Державі, якщо фізична особа є резидентом цієї іншої Договірної Держави та її громадянином.

 

3. Положення статей 15, 16, 17 і 18 застосовуються до винагород і пенсій за послуги, що надаються у зв’язку з підприємницькою діяльністю Договірної Держави або її місцевим органом влади.

СТАТТЯ 20

ВЧИТЕЛІ ТА ДОСЛІДНИКИ

Фізична особа, яка є або безпосередньо перед відвідуванням Договірної Держави була резидентом іншої Договірної Держави і перебуває в першій згаданій Договірній Державі з основною метою викладання, читання лекцій або проведення досліджень в університеті, коледжі, школі або навчальний заклад чи науково-дослідний заклад, акредитований Урядом першої згаданої Договірної Держави, звільняються від оподаткування у першій згаданій Договірній Державі протягом трьох років від дати його першого прибуття до першої згаданої Договірної Держави Держава щодо винагороди за таке навчання, лекції чи дослідження.

СТАТТЯ 21

СТУДЕНТІ ТА СТАЖИРИ

Студент, учень або стажист, який є або був безпосередньо перед відвідуванням Договірної Держави резидентом другої Договірної Держави і який перебуває в першій згаданій Договірній Державі виключно з метою навчання, навчання, звільняється від оподаткування в цю першу згадану Договірну Державу на такі виплати або доходи, отримані або отримані нею з метою утримання, освіти, навчання, досліджень або навчання:

(a) платежі, отримані з джерел за межами цієї Договірної Держави;

(b) гранти, стипендії чи нагороди, надані Урядом або науковою, освітньою, культурною чи іншою звільненою від податків організацією цієї Договірної Держави;

(c) доходи, отримані від особистих послуг, які надаються в цій Договірній Державі, за умови, що цей дохід є заробітком, необхідним для цієї мети.

СТАТТЯ 22

ІНШІ ПРИБУТКИ

1. Статті доходу резидента Договірної Держави, де б вони не виникали, не розглядаються у попередніх статтях цієї Угоди, оподатковуються лише в цій Договірній Державі.

 

2. Положення пункту 1 не застосовуються до доходу, крім доходу від нерухомого майна, визначеного в пункті 2 статті 6, якщо одержувач такого доходу, будучи резидентом Договірної Держави, здійснює підприємницьку діяльність в другій Договірній Державі через постійне представництво, розташоване в ньому, або надає в цій іншій Договірній Державі незалежні персональні послуги з розташованої там постійної бази, і право чи майно, щодо яких виплачується дохід, фактично пов’язані з таким постійним представництвом або постійною базою. У такому випадку застосовуються положення статті 7 або статті 14, залежно від обставин.

СТАТТЯ 23

КАПІТАЛ

1. Капітал, представлений нерухомим майном, зазначеним у статті 6, що належить резиденту однієї Договірної Держави і знаходиться в другій Договірній Державі, може оподатковуватись у цій другій Договірній Державі.

 

2. Капітал, представлений рухомим майном, що є частиною господарського майна постійного представництва, яке підприємство Договірної Держави має в другій Договірній Державі, або рухомим майном, що відноситься до постійної бази, доступним резиденту Договірної Держави в другій Договірній Державі з метою надання незалежних особистих послуг, можуть оподатковуватись у цій другій Договірній Державі.

 

3. Капітал, представлений морськими та повітряними суднами, що експлуатуються в міжнародних перевезеннях, що здійснюються резидентом Договірної Держави, та рухомим майном, що відноситься до експлуатації таких морських та повітряних суден, оподатковується лише в цій Договірній Державі.

 

4. Усі інші елементи капіталу резидента Договірної Держави оподатковуються лише в цій Договірній Державі.

СТАТТЯ 24

МЕТОДИ УСУНЕННЯ ПОДВІЙНОГО оподаткування

1. У Китаї подвійне оподаткування усувається наступним чином:

(a) Якщо резидент Китаю отримує дохід з Люксембургу, сума податку на цей дохід, що підлягає сплаті в Люксембурзі відповідно до положень цієї Угоди, зараховується до китайського податку накладено на цього мешканця. При цьому сума кредиту не повинна перевищувати сума китайського податку на цей дохід, розрахована відповідно до податкового законодавства та правил Китаю.

(b) Якщо дохід, отриманий з Люксембургу, є дивідендом, виплаченим а компанії, яка є резидентом Люксембургу, до компанії, яка є a резидентом Китаю і якому належить не менше 10 відсотків акцій компанії, яка виплачує дивіденди, у кредит враховується податок виплачується в Люксембурзі компанією, яка виплачує дивіденди щодо свого доходу.

 

2. У Люксембурзі подвійне оподаткування усувається таким чином:

(a) Якщо резидент Люксембургу отримує дохід або володіє капіталом, який відповідно до положень цієї Угоди може оподатковуватися в Китаї, Люксембург, відповідно до положень підпунктів (b), (c) і (d), звільняє такий дохід або капітал від оподаткування, але може, щоб обчислити суму податку на залишок доходу або капіталу резидента, застосовувати ті самі ставки податку, як якщо б дохід або капітал не були звільнені.

(b) Якщо резидент Люксембургу отримує дохід, який відповідно до положень статей 10, 11, 12 і параграфів 4 і 5 статті 13 може оподатковуватися в Китаї, Люксембург дозволяє вирахування з податку на прибуток цього резидента суму, що дорівнює податку, сплаченому в Китаї. Однак таке вирахування не повинно перевищувати тієї частини податку, яка була розрахована до надання вирахування, яка відноситься до таких статей доходу, отриманих з Китаю.

(c) Якщо компанія, яка є резидентом Люксембургу, отримує дивіденди з китайських джерел, Люксембург звільняє такі дивіденди від оподаткування за умови, що компанія, яка є резидентом Люксембургу, володіє з початку свого звітного року прямим пакетом акцій принаймні 10 відсотків капіталу компанії, що виплачує дивіденди, або від ціни покупки не менше 50 мільйонів LF. Вищезгадані акції китайської компанії на тих самих умовах звільняються від податку на капітал Люксембургу.

(d) Для цілей підпункту (b) параграфа 2 вважається, що податок, сплачений у Китаї, включає суму податку, який був би сплачений у Китаї, якби він не був звільнений або зменшений відповідно до закони та нормативні акти Китаю, призначені для сприяння економічному розвитку Китаю. Сума податку, яка вважається сплаченою в Китаї, становить:

(i) 10 відсотків валової суми дивідендів у разі підпункту (b) пункту 2 статті 10;

(ii) 10 відсотків загальної суми відсотків у випадку, передбаченому пунктом 2 статті 11; і

(iii) 10 відсотків суми роялті у випадку пункту 2 статті 12.

Положення цього підпункту застосовуються лише протягом 15 років , починаючи з 1 січня календарного року, наступного за роком, у якому ця

Договір набуває чинності.

СТАТТЯ 25

НЕДИСКРИМІНАЦІЯ

1. Громадяни однієї Договірної Держави не підлягають в другій Договірній Державі будь-якому оподаткуванню або будь-яким пов’язаним з ними вимогам, які є іншими або більш обтяжливими, ніж оподаткування та пов’язані з цим вимоги, до яких підлягають або можуть бути громадяни цієї іншої Договірної Держави за тих самих обставин. бути підданим. Положення цього пункту, незважаючи на положення статті 1, також застосовуються до осіб, які не є резидентами однієї або обох Договірних Держав.

 

2. Оподаткування постійного представництва, яке підприємство однієї Договірної Держави має в другій Договірній Державі, не буде менш сприятливим у цій другій Договірній Державі, ніж оподаткування підприємств цієї іншої Договірної Держави, які здійснюють таку ж діяльність. Положення цього пункту не повинні тлумачитися як зобов’язання Договірної Держави надавати резидентам іншої Договірної Держави будь-які персональні надбавки, пільги та знижки для цілей оподаткування з огляду на цивільний статус або сімейні обов’язки, які вона надає своїм власним резидентам.

 

3. За винятком випадків, коли застосовуються положення параграфа 1 статті 9, пункту 7 статті 11 або пункту 6 статті 12, відсотки, роялті та інші виплати, що сплачуються підприємством Договірної Держави резиденту другої Договірної Держави, з метою визначення оподатковуваного прибутку такого підприємства підлягати вирахуванню на тих самих умовах, якби вони були виплачені резиденту першої згаданої Договірної Держави. Аналогічно, будь-які борги підприємства однієї Договірної Держави перед резидентом іншої Договірної Держави підлягають вирахуванню з метою визначення оподатковуваного капіталу такого підприємства на тих самих умовах, якби вони були укладені за контрактом з резидентом Договірної Держави. вперше згадується Договірна держава.

 

4. Підприємства Договірної Держави, капітал яких повністю або частково належить або контролюється, прямо чи опосередковано, одним або кількома резидентами другої Договірної Держави, не підлягають у першій згаданій Договірній Державі жодному оподаткуванню або будь-яким вимогам пов’язане з цим, яке є іншим або більш обтяжливим, ніж оподаткування та пов’язані з ним вимоги, яким підлягають або можуть бути піддані інші подібні підприємства першої згаданої Договірної Держави.

 

5. Положення цієї статті, незважаючи на положення статті 2, застосовуються до податків будь-якого виду та різновиду.

СТАТТЯ 26

ПРОЦЕДУРА ВЗАЄМНОГО ДОГОВОРЕННЯ

1. Якщо особа вважає, що дії однієї або обох Договірних Держав призводять або призведуть до оподаткування не відповідно до положень цієї Угоди, вона може, незалежно від засобів правового захисту, передбачених внутрішнім законодавством цих Договірних Держав, подати свою справу компетентному органу Договірної Держави, резидентом якої він є, або, якщо його справа стосується пункту 1 статті 25, органу Договірної Держави, громадянином якої він є. Справу необхідно подати протягом трьох років з моменту першого повідомлення про дії, що призвели до оподаткування не відповідно до положень Угоди.

 

2. Компетентний орган намагатиметься, якщо заперечення видається йому обґрунтованим і якщо він сам не може знайти задовільного рішення, вирішити справу за взаємною згодою з компетентним органом іншої Договірної Держави з метою ухилення від оподаткування, що не відповідає положенням цієї Угоди. Будь-яка досягнута угода виконується незважаючи на будь-які часові обмеження у внутрішньому законодавстві Договірних Держав.

 

3. Компетентні органи Договірних Держав намагатимуться вирішувати за взаємною згодою будь-які труднощі або сумніви, що виникають щодо тлумачення або застосування Угоди. Вони також можуть проводити спільні консультації щодо усунення подвійного оподаткування у випадках, не передбачених цією Угодою.

 

4. Компетентні органи Договірних Держав можуть спілкуватися один з одним безпосередньо з метою досягнення згоди у розумінні пунктів 2 і 3. Коли це здається доцільним для досягнення згоди, представники компетентних органів Договірних Держав можуть зустрічатися разом для усного обміну думками.

СТАТТЯ 27

ОБМІН ІНФОРМАЦІЄЮ

1. Компетентні органи Договірних Держав обмінюватимуться такою інформацією, яка необхідна для виконання положень цієї Угоди або внутрішнього законодавства Договірних Держав щодо податків, на які поширюється ця Угода, якщо оподаткування за нею не суперечить цій Угоді, у зокрема для запобігання ухилення від сплати таких податків. Обмін інформацією не обмежується статтею 1. Будь-яка інформація, отримана Договірною Державою, вважається таємницею так само, як інформація, отримана відповідно до внутрішнього законодавства цієї Договірної Держави, і розкривається лише особам або органам влади. (включаючи суди та адміністративні органи), які беруть участь у оцінці чи стягненні, забезпеченні виконання чи судовому переслідуванні щодо податків, на які поширюється ця Угода, чи вирішенні скарг щодо них. Такі особи або органи повинні використовувати інформацію лише для таких цілей. Вони можуть розголошувати інформацію під час публічного судового розгляду або в судових рішеннях.

 

2. Ні в якому разі положення пункту 1 не можуть тлумачитися як такі, що покладають на Договірну Державу зобов’язання:

(a) здійснювати адміністративні заходи, що суперечать законам та адміністративній практиці цієї або іншої Договірної Держави;

(b) надавати інформацію, яку неможливо отримати згідно із законодавством або в ході звичайної адміністрації цієї чи іншої Договірної Держави;

(c) надавати інформацію, яка б розкривала будь-яку торгову, ділову, промислову, комерційну чи професійну таємницю чи торговий процес, або інформацію,

розголошення яких суперечило б державному порядку (публічному порядку).

СТАТТЯ 28

ДИПЛОМАТИЧНІ АГЕНТИ ТА КОНСУЛЬСЬКІ СЛУЖБІ

Ніщо в цій Угоді не впливає на фіскальні привілеї дипломатичних агентів або консульських посадових осіб відповідно до загальних норм міжнародного права або положень спеціальних угод.

СТАТТЯ 29

НАБУТТЯ В СИЛУ

Ця Угода набуває чинності на тридцятий день після дати обміну дипломатичними нотами, що вказують на завершення внутрішніх юридичних процедур, необхідних у кожній країні для набуття чинності цією Угодою. Ця Угода набуває чинності:

(a) стосовно податків, утриманих у джерела, до доходу, отриманого 1 січня календарного року, наступного за цією Угодою , або після цієї дати

набирає чинності;

(b) стосовно інших податків на прибуток та податків на капітал до податків, що стягуються за будь-який податковий рік, що починається 1 січня календарного року або після цієї дати

наступним після того, як ця Угода набуває чинності.

СТАТТЯ 30

ПРИПИНЕННЯ

Ця Угода продовжує діяти безстроково, але будь-яка з Договірних Держав може не пізніше тридцятого числа червня будь-якого календарного року, що починається після закінчення п’ятирічного періоду з дати набуття нею чинності, письмово повідомити про припинення до іншої Договірної Держави дипломатичними каналами. У такому випадку ця Угода втрачає чинність:

(a) стосовно податків, утриманих у джерела, до доходу, отриманого 1 січня календарного року, наступного за роком, у якому було надіслано повідомлення;

(b) стосовно інших податків на прибуток та податків на капітал до податків, що стягуються за будь-який податковий рік, що починається 1 січня календарного року або після цієї дати

наступний після того, в якому надано повідомлення.

 

НА ПОСВІДЧЕННЯ ЧОГО нижчепідписані, належним чином уповноважені на це, підписали цю Угоду.

 

ВЧИНЕНО в Пекіні 12 березня 1994 року у двох примірниках французькою, китайською та англійською мовами, причому всі три тексти є однаково автентичними.