УГОДА

МІЖ УРІДОМ ВЕЛИКОГО ГЕРЦОГО ГЕРЦКОСТІ ЛЮКСЕМБУРГ ТА УРІДОМ РЕСПУБЛІКИ СІНГАПУР ЗА УНИКНЕННЯ ПОДВІЙНОГО ОПОДАТКУВАННЯ ТА ЗАПОБІГАННЯ УХИЛЕННЯ ВІД ФІСКАЛЬНОГО СПІЛЬНОСТІ ЩОДО ПОДАТКІВ НА ПРИХОДОК І

 

Уряд Великого Герцогства Люксембург та Уряд Республіки Сінгапур,

Бажаючи укласти Угоду про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням щодо податків на прибуток та капітал,]

домовилися про таке:

Стаття 1

Охоплені особи

Ця Угода поширюється на осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав.

 

Стаття 2

Охоплені податки

1. Ця Угода застосовується до податків на прибуток і капітал, що стягуються від імені Договірної Держави або її місцевих органів влади, незалежно від способу їх стягнення.

2. Податками на прибуток і капітал вважаються всі податки, що стягуються на загальний дохід, на загальний капітал або на елементи доходу чи капіталу, включаючи податки на прибуток від відчуження рухомого чи нерухомого майна.

3. Існуючі податки, на які поширюється дія Угоди, зокрема:

(а) у Сінгапурі:

(і) податок на прибуток

(далі «Податки Сінгапуру»);

(b) у Люксембурзі:

(i) прибутковий податок з фізичних осіб (l’impôt sur le revenu des personnes physiques);

(ii) податок з корпорацій (l’impôt sur le revenu des collectivités);

(iii) податок на капітал (l’impôt sur la fortune); і

(iv) комунальний торговий податок (l’impôt commercial communal);

(далі іменується «податок Люксембургу»)

4. Угода також застосовується до будь-яких ідентичних або по суті схожих податків, які стягуються після дати підписання Угоди на додаток до або замість існуючих податків. Компетентні органи Договірних Держав повідомляють один одного про будь-які істотні зміни, внесені в їхнє податкове законодавство.

 

Стаття 3

Загальні визначення

1. Для цілей цієї Угоди, якщо контекст не вимагає іншого: (a) термін «Сінгапур» означає Республіку Сінгапур і, якщо використовується в географічному сенсі, включає її сухопутну територію, внутрішні води та територіальне море, а також будь-які морська зона, розташована за межами територіального моря, яка була або може бути визначена відповідно до його національного законодавства відповідно до міжнародного права, як зона, в межах якої Сінгапур може здійснювати суверенні права або юрисдикцію щодо моря, морського дна , надра та природні ресурси;

(b) термін «Люксембург» означає Велике Герцогство Люксембург і, якщо використовується в географічному сенсі, означає територію Великого Герцогства Люксембург;

(c) термін «особа» включає фізичну особу, компанію та будь-яку іншу групу осіб;

(d) термін «компанія» означає будь-яку юридичну особу або будь-яку юридичну особу, яка розглядається як юридична особа для цілей оподаткування;

(e) терміни «підприємство Договірної Держави» та «підприємство іншої Договірної Держави» означають відповідно підприємство, яким керує резидент Договірної Держави, і підприємство, яким керує резидент іншої Договірної Держави;

(f) термін “міжнародне перевезення” означає будь-яке перевезення морським або повітряним судном, яке експлуатується підприємством Договірної Держави, за винятком випадків, коли морське або повітряне судно експлуатується виключно між пунктами в другій Договірній Державі;

(g) термін «компетентний орган» означає:

(i) у Сінгапурі міністр фінансів або його уповноважений представник;

(ii) у Люксембурзі міністр фінансів або його уповноважений представник;

(h) термін «національний» стосовно Договірної Держави означає:

(i) будь-яка фізична особа, яка має громадянство або громадянство цієї Договірної Держави; і

(ii) будь-яку юридичну особу, товариство або асоціацію, що отримують свій статус як такі відповідно до законів, що діють у цій Договірній Державі.

2. Що стосується застосування Угоди в будь-який час Договірною Державою, будь-який термін, не визначений у ній, має, якщо контекст не вимагає іншого, мати значення, яке він мав на той момент відповідно до законодавства цієї Держави для цілей податків на до якого застосовується ця Угода, будь-яке значення відповідно до чинного податкового законодавства цієї Держави, яке переважає над значенням, наданим терміну згідно з іншими законами цієї Держави.

 

Стаття 4

Резидент

1. Для цілей цієї Угоди термін «резидент Договірної Держави» означає будь-яку особу, яка відповідно до законодавства цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній через місце проживання, місце проживання, місце управління або будь-який інший критерій подібного характеру, а також включає цю державу та будь-який місцевий орган влади чи її статутний орган.

2. Якщо відповідно до положень пункту 1 фізична особа є резидентом обох Договірних Держав, тоді її статус визначається таким чином:

(a) він вважається резидентом лише тієї Держави, в якій він має постійне житло; якщо він має постійне житло в обох державах, він вважається резидентом лише тієї Держави, з якою його особисті та економічні відносини є більш тісними (центр життєвих інтересів);

(b) якщо держава, в якій він має центр життєвих інтересів, не може бути визначена, або якщо він не має постійного житла в жодній з держав, він вважається резидентом лише тієї Держави, в якій він має звичайне місце проживання;

(c) якщо він зазвичай проживає в обох державах або не проживає в жодній з них, він вважається резидентом лише тієї Держави, громадянином якої він є;

(d) у будь-якому іншому випадку компетентні органи Договірних Держав вирішують це питання за взаємною згодою.

3. Якщо відповідно до положень пункту 1 особа, яка не є фізичною особою, є резидентом обох Договірних Держав, тоді вона вважається резидентом лише тієї Держави, в якій розташоване місце її фактичного управління. Якщо місце його ефективного управління неможливо визначити, компетентні органи Договірних Держав вирішують це питання за взаємною згодою.

 

Стаття 5

Постійне представництво

1. Для цілей цієї Угоди термін «постійне представництво» означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється бізнес підприємства.

2. Термін «постійне представництво» включає, зокрема:

а) місце управління;

б) відділення;

в) офіс;

г) фабрика;

(e) майстерня; і

(f) шахта, нафтова або газова свердловина, кар’єр або будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів.

3. Термін «постійне представництво» також включає:

(a) будівельний майданчик, будівельний, монтажний, монтажний або днопоглиблювальний проект або наглядова діяльність у зв’язку з цим, але тільки якщо така ділянка, проект або діяльність тривають більше 12 місяців;

(b) надання послуг, включаючи консультаційні послуги, підприємством Договірної Держави через працівників або інший персонал, залучений підприємством для цієї мети, але тільки якщо діяльність такого характеру продовжується (для того самого або пов’язаного проекту) в межах іншої Договірної Держави на період або періоди, що сумарно становлять понад 365 днів у будь-який 15-місячний період.

4. [Modified by paragraph 3 of Article 13 of the MLI] [Незважаючи на попередні положення цієї статті, термін «постійне представництво» не включає:

   (a) використання об’єктів виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів або виробів, що належать підприємству;

   (b) утримання запасів товарів або виробів, що належать підприємству, виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки;

   (c) утримання запасів товарів або виробів, що належать підприємству, виключно з метою переробки іншим підприємством;

   (d) утримання постійного місця діяльності виключно з метою придбання товарів або виробів або збору інформації для підприємства;

   (e) утримання постійного місця діяльності виключно з метою здійснення для підприємства будь-якої іншої діяльності підготовчого чи допоміжного характеру;

   (f) утримання постійного місця діяльності виключно для будь-якої комбінації видів діяльності, зазначених у підпунктах (a) – (e), за умови, що загальна діяльність постійного місця діяльності, що виникає в результаті цього поєднання, має підготовчий або допоміжний характер .]

   Пункт 3 статті 13 MLI замінює пункт 4 статті 5 цієї Угоди:

   СТАТТЯ 13 MLI – ШТУЧНЕ УНИКНЕННЯ СТАТУСУ ПОСТІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА ЧЕРЕЗ ЗВ’ЯЗНЕННЯ НА СПЕЦІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ

   (Варіант Б)

   незважаючи на те[Article 5 of the Agreement] , термін “постійне представництво” не включає:

   1. а) діяльність, конкретно перелічена в [paragraph 4 of Article 5 of the Agreement] як діяльність, яка не вважається постійним представництвом, незалежно від того, чи залежить це виключення зі статусу постійного представництва від того, що діяльність має підготовчий або допоміжний характер, за винятком випадків, коли [the provision] чітко передбачає, що конкретна діяльність не вважається постійним представництвом за умови, що ця діяльність носить підготовчий або допоміжний характер;
   1. b) утримання постійного місця діяльності виключно з метою здійснення для підприємства будь-якої діяльності, не описаної в підпункті а) за умови, що ця діяльність носить підготовчий або допоміжний характер;
   1. c) утримання постійного місця діяльності виключно для будь-якої комбінації видів діяльності, зазначених у підпунктах а) і b) за умови, що загальна діяльність постійного місця діяльності, що виникає внаслідок цього поєднання, має підготовчий або допоміжний характер.
   5. Незважаючи на положення пунктів 1 і 2, якщо особа – крім агента з незалежним статусом, до якого застосовується параграф 6 – діє від імені підприємства і має і зазвичай здійснює в Договірній Державі повноваження укладати контракти від імені підприємства, вважається, що це підприємство має постійне представництво в цій Державі щодо будь-якої діяльності, яку ця особа здійснює для підприємства, якщо тільки діяльність такої особи не обмежена тими, які зазначені в пункті 4, якщо здійснюється через постійне місце діяльності, не зробить це постійне місце діяльності постійним представництвом відповідно до положень цього пункту.
   6. Підприємство не вважається таким, що має постійне представництво в Договірній Державі лише тому, що воно здійснює діяльність у цій Державі через брокера, генерального комісіонера або будь-якого іншого агента з незалежним статусом, за умови, що такі особи діють у звичайному порядку. їхнього бізнесу.
   7. Той факт, що компанія, яка є резидентом Договірної Держави, контролює або контролюється компанією, яка є резидентом іншої Договірної Держави, або яка здійснює бізнес у цій другій Державі (через постійне представництво чи іншим чином), сама по собі жодна компанія не є постійним представництвом іншої.

    

   Стаття 6

   Дохід від нерухомого майна

   1. Доходи, отримані резидентом Договірної Держави від нерухомого майна (включаючи дохід від сільського чи лісового господарства), розташованого в другій Договірній Державі, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.
   2. Термін «нерухоме майно» має значення, яке він має відповідно до законодавства Договірної Держави, в якій знаходиться це майно. У будь-якому випадку цей термін охоплює майно, що доповнює нерухоме майно, худобу та обладнання, що використовуються в сільському та лісовому господарстві, права, на які застосовуються положення загального законодавства щодо земельної власності, користування нерухомим майном, а також права на змінні або фіксовані платежі. як винагороду за використання або право на роботу родовищ корисних копалин, джерел та інших природних ресурсів; судна, катери та літаки не вважаються нерухомим майном.
   3. Положення пункту 1 застосовуються до доходів, отриманих від прямого використання, здачі в оренду або використання в будь-якій іншій формі нерухомого майна.
   4. Положення пунктів 1 і 3 застосовуються також до доходів від нерухомого майна підприємства та до доходів від нерухомого майна, що використовується для надання незалежних особистих послуг.

    

   Стаття 7

   Прибуток від бізнесу

   1. Прибуток підприємства однієї Договірної Держави оподатковується лише в цій Державі, якщо тільки підприємство не здійснює підприємницьку діяльність в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність, як зазначено вище, прибуток підприємства може оподатковуватися в другій Державі, але лише в тій частині, яка належить до цього постійного представництва.
   2. Відповідно до положень пункту 3, якщо підприємство Договірної Держави здійснює підприємницьку діяльність в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво, у кожній Договірній Державі буде віднесено до цього постійного представництва прибуток, який воно може очікувати отримати. зробити, якби це було окреме й окреме підприємство, яке займається тією ж чи подібною діяльністю на тих самих чи подібних умовах і повністю незалежно працює з підприємством, постійним представництвом якого воно є.
   3. При визначенні прибутку постійного представництва допускаються як відрахування витрати, понесені для цілей постійного представництва, включаючи виконавчі та загальноадміністративні витрати, понесені таким чином, чи то в державі, в якій розташоване постійне представництво, чи в іншому місці.
   4. Оскільки в Договірній Державі було прийнято визначати прибуток, який належить віднести до постійного представництва, на основі розподілу загального прибутку підприємства на його різні частини, ніщо в пункті 2 не перешкоджає цій Договірній Державі визначити прибуток, який підлягає оподаткуванню за звичайним розподілом; однак прийнятий метод розподілу повинен бути таким, щоб результат відповідав принципам, що містяться в цій статті.
   5. Жоден прибуток не відноситься до постійного представництва лише через придбання цим постійним представництвом товарів або виробів для підприємства.
   6. Для цілей попередніх параграфів прибуток, що відноситься до постійного представництва, визначається за одним і тим же методом щороку, якщо немає вагомих і достатніх причин для протилежного.
   7. Якщо прибуток включає статті доходу, які окремо розглядаються в інших статтях цієї Угоди, положення цієї статті не впливають на положення цих статей.

    

   Стаття 8

   Судноплавство та повітряний транспорт

   1. Прибуток, одержаний підприємством Договірної Держави від експлуатації морських або повітряних суден у міжнародних перевезеннях, оподатковується лише в цій Державі.
   2. Положення пункту 1 також застосовуються до прибутку від участі в пулі, спільному бізнесі або міжнародному операційному агентстві.
   3. Для цілей цієї статті прибуток від експлуатації морських або повітряних суден у міжнародних перевезеннях включає:

   (a) прибуток від оренди морських або повітряних суден на основі бербоут;

   (b) прибуток від використання, обслуговування або оренди контейнерів (включаючи причепи та супутнє обладнання для перевезення контейнерів), що використовуються для перевезення товарів або виробів; і

   (c) відсотки за коштами, пов’язаними з експлуатацією морських або повітряних суден; якщо така оренда або таке використання, технічне обслуговування чи оренда, або такий інтерес, залежно від випадку, є випадковим для експлуатації морських або повітряних суден у міжнародних перевезеннях

   Стаття 9

   Асоційовані підприємства

   1. Де

   (a) підприємство Договірної Держави бере участь прямо або опосередковано в управлінні, контролі або капіталі підприємства іншої Договірної Держави, або

   (b) ті самі особи беруть участь прямо або опосередковано в управлінні, контролі чи капіталі підприємства однієї Договірної Держави та підприємства іншої Договірної Держави,

   і в будь-якому випадку між двома підприємствами в їхніх комерційних або фінансових відносинах створюються або накладаються умови, які відрізняються від тих, які були б створені між незалежними підприємствами, тоді будь-який прибуток, який за таких умов був би нарахований одному з підприємств, але, з огляду на ці умови, не нараховані таким чином, можуть бути включені до прибутку цього підприємства та оподатковуватися відповідним чином.

   2. [Замінено пунктом 1 статті 17 МЛІ] [Якщо Договірна Держава включає до прибутку підприємства цієї Держави – і відповідно оподатковує – прибуток, з якого підприємство іншої Договірної Держави було сплачено податку в цій другій Державі, і включений таким чином прибуток є прибутком, який би нарахований підприємству першої згаданої Держави, якби умови, укладені між двома підприємствами, були такими, які були б укладені між незалежними підприємствами, то ця інша Держава внесе відповідне коригування суми податку, нарахованого в ній на ті, узгоджені прибуток. При визначенні такого коригування необхідно враховувати інші положення цієї Угоди, і компетентні органи Договірних Держав, якщо необхідно, консультуються один з одним.

      Пункт 1 статті 17 MLI замінює пункт 2 статті 9 цієї Угоди:

      СТАТТЯ 17 MLI – ВІДПОВІДНІ КОРИГУВАННЯ

      Де [Contracting State] включає до прибутку підприємства що [Contracting State] – і податки відповідно – прибуток, на який підприємство іншого [Contracting State] було нараховано податку в цьому іншому [Contracting State] і включений таким чином прибуток є прибутком, який мав би нарахувати підприємство першого згаданого [Contracting State] якби умови між двома підприємствами були такими, які були б створені між незалежними підприємствами, то це інше [Contracting State] здійснити відповідне коригування суми податку, нарахованого в ньому на цей прибуток. При визначенні такого коригування необхідно враховувати інші положення[the Agreement] та компетентні органи[Contracting States] при необхідності консультуються один з одним.

       

      Стаття 10

      Дивіденди

      1. Дивіденди, що виплачуються компанією, яка є резидентом однієї Договірної Держави, резиденту другої Договірної Держави, оподатковуються лише в цій другій Державі, якщо одержувач є фактичним власником дивідендів. Цей пункт не впливає на оподаткування товариства щодо прибутку, з якого виплачуються дивіденди.
      2. Термін «дивіденди», що використовується в цій статті, означає дохід від акцій, акцій «jouissance» або «jouissance» прав, акцій корисних копалин, акцій засновників або інших прав, які не є борговими вимогами, участь у прибутках, а також доходи від інші корпоративні права, які підлягають такому ж оподаткуванню, як і доходи від акцій відповідно до законодавства держави, резидентом якої є компанія, що здійснює розподіл.
      3. Положення пункту 1 не застосовуються, якщо бенефіціарний власник дивідендів, будучи резидентом Договірної Держави, здійснює підприємницьку діяльність в другій Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що виплачує дивіденди, через розташоване в ній постійне представництво, або здійснює в цій іншій державі незалежні персональні послуги з розташованої в ній постійної бази, і холдинг, щодо якого виплачуються дивіденди, фактично пов’язаний з таким постійним представництвом або постійною базою. У такому разі застосовуються положення статті 7 або статті 14, залежно від обставин.
      4. Якщо компанія, яка є резидентом Договірної Держави, отримує прибуток або дохід від іншої Договірної Держави, ця інша Держава не може стягувати будь-який податок з дивідендів, що виплачуються компанією, за винятком випадків, коли такі дивіденди виплачуються резиденту цієї іншої Держави. Державі або в тій мірі, в якій акціонерне господарство, щодо якого виплачуються дивіденди, фактично пов’язане зі постійним представництвом або постійною базою, розташованими в цій другій Державі, і не обкладає нерозподілений прибуток компанії податком на нерозподілений прибуток компанії, навіть якщо дивіденди сплачений або нерозподілений прибуток повністю або частково складається з прибутків або доходів, що виникають у такій іншій Державі.

       

      Стаття 11

      Інтерес

      1. Відсотки, що виникають у Договірній Державі та є бенефіціарною власністю резидента другої Договірної Держави, оподатковуються лише в цій другій Державі.
      2. Термін «відсотки», що використовується в цій статті, означає доходи від боргових вимог будь-якого виду, забезпечені чи не забезпечені іпотекою та чи мають право на участь у прибутках боржника, зокрема, доходи від державних цінних паперів та доходи від облігацій або боргових зобов’язань, включаючи премії та призи, що додаються до таких цінних паперів, облігацій або боргових зобов’язань. Пеня за несвоєчасну оплату не розглядається як відсотки для цілей цієї статті.
      3. Положення параграфа 1 не застосовуються, якщо бенефіціарний власник частки, будучи резидентом Договірної Держави, здійснює підприємницьку діяльність в другій Договірній Державі, в якій виникає інтерес, через розташоване в ній постійне представництво або здійснює діяльність у цій іншій Договірній Державі. Державні незалежні персональні послуги з розташованої там постійної бази, а боргова вимога, за якою сплачуються відсотки, фактично пов’язана з таким постійним представництвом або постійною базою. У такому разі застосовуються положення статті 7 або статті 14, залежно від обставин.
      4. Якщо внаслідок особливих відносин між платником і бенефіціарним власником або між ними обома та іншою особою сума відсотків з урахуванням боргової вимоги, за якою вона сплачена, перевищує суму, яку за домовленістю платника та бенефіціарного власника за відсутності таких відносин, положення цієї статті застосовуються лише до останньої зазначеної суми. У такому випадку надлишкова частина платежів залишатиметься оподатковуваною згідно із законодавством кожної Договірної Держави з належним урахуванням інших положень цієї Угоди.

       

      Стаття 12

      Роялті

      1. Роялті, що виникають у Договірній Державі та виплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.
      2. Однак такі роялті також можуть оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо фактичний власник роялті є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 7 відсотків від валової суми роялті.
      3. Термін «роялті», який використовується в цій статті, означає будь-які платежі, отримані як винагороду за використання або право використання будь-якого авторського права на літературні, художні чи наукові твори, включаючи кінематографічні фільми, або фільми чи стрічки, що використовуються для радіо. або телевізійне мовлення, будь-який патент, торгова марка, дизайн чи модель, план, секретна формула чи процес, або для інформації, що стосується промислового, комерційного чи наукового досвіду.
      4. Положення параграфів 1 і 2 не застосовуються, якщо бенефіціарний власник роялті, будучи резидентом Договірної Держави, здійснює підприємницьку діяльність в другій Договірній Державі, в якій виникають роялті, через розташоване в ній постійне представництво або здійснює діяльність у що інші державні незалежні персональні послуги з розташованої там постійної бази, а також право чи майно, щодо яких виплачуються роялті, фактично пов’язані з таким постійним представництвом або постійною базою. У такому разі застосовуються положення статті 7 або статті 14, залежно від обставин.
      5. Вважається, що роялті виникають у Договірній Державі, якщо платник є резидентом цієї Держави. Однак якщо особа, яка сплачує роялті, незалежно від того, є вона резидентом Договірної Держави чи ні, має в Договірній Державі постійне представництво або постійну базу, у зв’язку з якою виникла зобов’язання щодо сплати роялті, і такі роялті несе таке постійне представництво або постійна база, то вважатиметься, що такі роялті виникають у державі, в якій розташоване постійне представництво або постійна база.
      6. Якщо через особливі відносини між платником і бенефіціарним власником або між ними та іншою особою сума роялті, враховуючи використання, право чи інформацію, за яку вони сплачуються, перевищує суму, яку було б погоджено платником і бенефіціарним власником за відсутності таких відносин, положення цієї статті застосовуються лише до останньої зазначеної суми. У такому випадку надлишкова частина платежів залишатиметься оподатковуваною згідно із законодавством кожної Договірної Держави з належним урахуванням інших положень цієї Угоди.

       

      Стаття 13

      Приріст капіталу

      1. Прибуток, одержаний резидентом Договірної Держави від відчуження нерухомого майна, зазначеного у статті 6 і розташованого в другій Договірній Державі, може оподатковуватись у цій другій Державі.
      2. Доходи від відчуження рухомого майна, що є частиною господарського майна постійного представництва, яке підприємство Договірної Держави має в другій Договірній Державі, або рухомого майна, що відноситься до постійної бази, доступного резиденту Договірної Держави в іншій Договірній Державі Договірна Держава з метою надання незалежних особистих послуг, включаючи такі доходи від відчуження такого постійного представництва (самостійного або з усім підприємством) або такої постійної бази, може оподатковуватися в цій другій Державі.
      3. Прибуток, отриманий резидентом Договірної Держави від відчуження морських або повітряних суден, що експлуатуються в міжнародних перевезеннях, або рухомого майна, що відноситься до експлуатації таких морських або повітряних суден, оподатковується тільки в цій Державі.
      4. Дохід від відчуження будь-якого майна, відмінного від майна, зазначеного в попередніх пунктах цієї статті, оподатковується лише в Договірній Державі, резидентом якої є особа, яка відчужує майно.

       

      Стаття 14

      Незалежні персональні послуги

      1. Дохід, одержаний фізичною особою, яка є резидентом Договірної Держави від професійних послуг або іншої діяльності незалежного характеру, оподатковується лише в цій Державі, за винятком наступних обставин, коли такий дохід також може оподатковуватися в другій Договірній Державі :

      (a) якщо він має постійну базу, яка регулярно доступна йому в другій Договірній Державі з метою здійснення своєї діяльності; у цьому випадку лише така частина доходу, яка відноситься до цієї постійної бази, може оподатковуватися в цій другій Договірній Державі; або

      (b) якщо його перебування в другій Договірній Державі триває протягом періоду або періодів, що перевищують загалом 365 днів у будь-який 15-місячний період; у цьому випадку лише така частина доходу, яка отримана від його діяльності, здійснюваної в цій другій Державі, може оподатковуватися в цій другій Державі.

      2. Термін «професійні послуги» включає, зокрема, незалежну наукову, літературну, мистецьку, освітню чи викладацьку діяльність, а також незалежну діяльність лікарів, юристів, інженерів, архітекторів, стоматологів та бухгалтерів.

      Стаття 15

      Залежні персональні послуги

      1. Відповідно до положень статей 16, 18 і 19 заробітна плата, заробітна плата та інші подібні винагороди, що отримуються резидентом Договірної Держави за наймом, оподатковуються лише в цій Державі, якщо робота за наймом не здійснюється в другій Договірній Державі. Якщо робота за наймом здійснюється таким чином, така винагорода, яка отримана від цього, може оподатковуватися в цій другій Державі.
      2. Незважаючи на положення параграфа 1, винагорода, отримана резидентом Договірної Держави за наймом, що здійснюється в другій Договірній Державі, оподатковується лише в першій згаданій Державі, якщо:

      (a) одержувач перебуває в іншій Державі протягом періоду або періодів, що не перевищують у сукупності 183 днів у будь-якому дванадцятимісячному періоді, що починається або закінчується у відповідному календарному році; і

      (b) винагорода виплачується роботодавцем, який не є резидентом іншої Держави, або від його імені; і

      (c) винагороду не несе постійне представництво або постійна база, які роботодавець має в іншій Державі.

      3. Незважаючи на попередні положення цієї статті, винагорода, одержувана за наймом на борту морського або повітряного судна, що експлуатується в міжнародних перевезеннях підприємством Договірної Держави, оподатковується тільки в цій Державі. Однак, якщо винагорода одержується резидентом другої Договірної Держави, вона також може оподатковуватися в цій другій Державі.

       

      Стаття 16

      Гонорари директорів

      Гонорари директорів та інші подібні виплати, що одержуються резидентом Договірної Держави як членом ради директорів компанії, яка є резидентом другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.

       

      Стаття 17

      Артисти та спортсмени

      1. Незважаючи на положення статей 14 і 15, доходи, отримані резидентом Договірної Держави як артист, такий як артист театру, кіно, радіо або телебачення, або музикант або як спортсмен, від його особистої діяльності, здійсненої в іншій Договірній Державі, можуть оподатковуватися в цій другій Державі.
      2. Якщо доходи від особистої діяльності артиста чи спортсмена, що здійснюються артистами чи спортсменами, або у зв’язку з ними надходять не самому артисту чи спортсмену, а іншій особі, цей дохід може, незважаючи на положення статей 7, 14 і 15, оподатковуватись у Договірна держава, в якій здійснюється діяльність артиста або спортсмена.
      3. Положення параграфів 1 і 2 не застосовуються до доходів, отриманих від діяльності, яку здійснюють у Договірній Державі артист або спортсмен, якщо візит до цієї Держави повністю або переважно підтримується державними коштами однієї або обох Договірних Держав або місцевих органи або їх статутні органи. У такому випадку дохід оподатковується лише в Договірній Державі, резидентом якої є артист чи спортсмен.

       

      Стаття 18

      Пенсії

      1. Відповідно до положень пункту 2 статті 19, пенсії та інші подібні винагороди, що виплачуються резиденту Договірної Держави за попередню роботу, оподатковуються лише в цій Державі.
      2. Незважаючи на положення параграфа 1, пенсії та інші виплати, що здійснюються за програмою соціального забезпечення Договірної Держави, оподатковуються лише в цій Державі.
      3. Незважаючи на положення параграфа 1, пенсії та інші подібні винагороди (включаючи одноразові виплати), що виникають у Договірній Державі та виплачуються резиденту іншої Договірної Держави, оподатковуються лише у першій згаданій Державі за умови, що такі виплати отримують від внесків, сплачених до або з забезпечення, створеного за пенсійною схемою одержувачем або від його імені, і що ці внески, забезпечення або пенсії чи інша подібна винагорода підлягали оподаткуванню в першій згаданій Державі відповідно до звичайних правил її оподаткування закони.

       

      Стаття 19

      Державна служба

      (a) Оклади, заробітна плата та інші подібні винагороди, що виплачуються Договірною Державою, місцевим органом влади або її статутним органом фізичній особі за послуги, надані цій Державі або органу чи органу, оподатковуються лише в цій Державі.

      (b) Однак така заробітна плата та інші подібні винагороди оподатковуються лише в другій Договірній Державі, якщо послуги надаються в цій Державі і фізична особа є резидентом цієї Держави, яка:

      (i) є громадянином цієї держави; або

      (ii) не став резидентом цієї Держави виключно з метою надання послуг.

      (a) Незважаючи на положення параграфа 1, пенсії та інші подібні винагороди, що виплачуються Договірною Державою або місцевою владою або її статутним органом фізичній особі або з фондів, створених ними, за послуги, що надаються цій державі або органу влади або орган оподатковується тільки в цій Державі.

      (b) Однак такі пенсії та інші подібні винагороди оподатковуються лише в другій Договірній Державі, якщо фізична особа є резидентом цієї Держави та її громадянином.

      3. Положення статей 15, 16, 17 і 18 застосовуються до заробітної плати, заробітної плати та інших подібних винагород за послуги, що надаються у зв’язку з підприємницькою діяльністю Договірної Держави, місцевої влади або її статутного органу.

       

      Стаття 20

      Виплати студентам

      яку студент або учень у бізнесі, який є або був безпосередньо перед відвідуванням Договірної Держави, резидентом другої Договірної Держави і який перебуває в першій згаданій Державі виключно з метою навчання або навчання, отримує з метою свого утримання, освіта або навчання не оподатковуються в цій Державі за умови, що такі виплати надходять з джерел за межами цієї Держави.

      Стаття 21

      Інші прибутки

      1. Статті доходу резидента Договірної Держави, де б вони не виникали, не розглядаються у попередніх статтях цієї Угоди, оподатковуються лише в цій Державі.
      2. Положення пункту 1 не застосовуються до доходу, крім доходу від нерухомого майна, визначеного в пункті 2 статті 6, якщо одержувач такого доходу, будучи резидентом Договірної Держави, здійснює підприємницьку діяльність в другій Договірній Державі через постійне представництво, розташоване в ньому, або надає в цій іншій державі незалежні персональні послуги з розташованої в ньому постійної бази, і право чи майно, щодо яких виплачується дохід, фактично пов’язані з таким постійним представництвом або постійною базою. У такому разі застосовуються положення статті 7 або статті 14, залежно від обставин.
      3. Незважаючи на положення параграфів 1 і 2, предмети доходу резидента Договірної Держави, які не розглядаються у попередніх статтях цієї Угоди і виникають у другій Договірній Державі, можуть також оподатковуватися в цій другій Державі.

       

      Стаття 22

      Капітал

      1. Капітал, представлений нерухомим майном, зазначеним у статті 6, що належить резиденту однієї Договірної Держави і знаходиться в другій Договірній Державі, може оподатковуватись у цій другій Державі.
      2. Капітал, представлений рухомим майном, що є частиною господарського майна постійного представництва, яке підприємство Договірної Держави має в другій Договірній Державі, або рухомого майна, що належить до постійної бази, доступного резиденту Договірної Держави в другій Договірній Державі з метою надання незалежних особистих послуг, можуть оподатковуватися в цій другій Державі.
      3. Капітал, представлений морськими та повітряними суднами, які експлуатуються в міжнародних перевезеннях резидентом Договірної Держави, а також рухомим майном, що відноситься до експлуатації таких морських та повітряних суден, оподатковується лише в цій Державі. 4. Усі інші елементи капіталу резидента Договірної Держави оподатковуються лише в цій Державі.

      Стаття 23

      Усунення подвійного оподаткування

      1. У Сінгапурі подвійного оподаткування слід уникати наступним чином: Якщо резидент Сінгапуру отримує дохід з Люксембургу, який відповідно до положень цієї Угоди може оподатковуватись у Люксембурзі, Сінгапур відповідно до свого законодавства щодо надбавки як кредиту проти сінгапурського податку з податку, що підлягає сплаті в будь-якій країні, крім Сінгапуру, дозволити сплачений податок Люксембургу, безпосередньо чи шляхом відрахування, як кредит у рахунок податку Сінгапуру, що підлягає сплаті з доходу цього резидента. Якщо такий дохід є дивідендом, що виплачується компанією, яка є резидентом Люксембургу, резиденту Сінгапуру, який є компанією, що володіє прямо або опосередковано не менше ніж 10 відсотками акціонерного капіталу першої згаданої компанії, кредит береться з урахуванням люксембурзького податку, сплаченого цією компанією на частину її прибутку, з якої виплачуються дивіденди.
      2. У Люксембурзі подвійного оподаткування слід уникати наступним чином: Відповідно до положень законодавства Люксембургу щодо усунення подвійного оподаткування, які не впливають на загальний принцип цього положення, подвійне оподаткування усувається таким чином

      (a) Якщо резидент Люксембургу отримує дохід або володіє капіталом, який відповідно до положень цієї Угоди може оподатковуватись у Сінгапурі, Люксембург відповідно до положень підпунктів (b), (c) і (d), звільняє такий дохід або капітал від оподаткування, але може, щоб обчислити суму податку на залишок доходу або капіталу резидента, застосовувати ті самі ставки податку, як якщо б дохід або капітал не були звільнені.

      (b) Якщо резидент Люксембургу отримує дохід, який відповідно до положень статті 12, статті 17 та пункту 3 статті 21 може оподатковуватися в Сінгапурі, Люксембург дозволяє вирахування з податку на прибуток фізичних осіб або з корпоративний податок цього резидента сума, що дорівнює податку, сплаченому в Сінгапурі. Однак таке вирахування не повинно перевищувати ту частину податку, яка була розрахована до надання вирахування, яка відноситься до таких статей доходу, отриманих із Сінгапуру.

      (c) Положення підпункту (a) не застосовуються до отриманого доходу або капіталу, що належить резиденту Люксембургу, якщо Сінгапур застосовує положення цієї Угоди для звільнення такого доходу або капіталу від оподаткування або застосовує положення параграфа 2 ст.12 до таких доходів.

      (d) Якщо компанія, яка є резидентом Люксембургу, отримує дивіденди з джерел Сінгапуру, Люксембург звільняє такі дивіденди від оподаткування за умови, що компанія, яка є резидентом Люксембургу, володіє безпосередньо принаймні 10% капіталу компанії, яка сплачує дивіденди з початку звітного року та якщо ця компанія підлягає в Сінгапурі податку на прибуток, що відповідає податку на прибуток у Люксембурзі. Вищезгадані акції сінгапурської компанії на тих самих умовах звільняються від податку на капітал у Люксембургу. Звільнення відповідно до цього підпункту також застосовується, незважаючи на те, що сінгапурська компанія звільнена від податків або оподатковується за зниженою ставкою в Сінгапурі відповідно до законів Сінгапуру, що надають стимули для сприяння економічному розвитку Сінгапуру.

       

      Стаття 24

      Недискримінація

      1. Громадяни однієї Договірної Держави не будуть піддаватися в другій Договірній Державі будь-якому оподаткуванню або будь-яким пов’язаним з ними вимогам, які є іншим або більш обтяжливим, ніж оподаткування та пов’язані з ним вимоги, до яких громадяни цієї іншої Держави мають такі ж обставини, зокрема з щодо місця проживання, є або можуть бути піддані.
      2. Оподаткування постійного представництва, яке підприємство Договірної Держави має в другій Договірній Державі, не повинно бути менш сприятливим у цій другій Державі, ніж оподаткування підприємств цієї іншої Держави, які здійснюють таку ж діяльність.
      3. Ніщо в цій статті не тлумачиться як зобов’язання Договірної Держави надавати:

      (a) резидентам іншої Договірної Держави будь-які персональні надбавки, пільги та знижки для цілей оподаткування, які вона надає своїм власним резидентам; або

      (b) громадянам іншої Договірної Держави ті персональні надбавки, пільги та знижки для цілей оподаткування, які вона надає своїм громадянам, які не є резидентами цієї Держави, або таким іншим особам, які можуть бути визначені в податковому законодавстві цієї Держави.

      4. За винятком випадків, коли застосовуються положення параграфа 1 статті 9, пункту 4 статті 11 або пункту 6 статті 12, відсотки, роялті та інші виплати, що сплачуються підприємством Договірної Держави резиденту другої Договірної Держави, з метою визначення оподатковуваного прибутку такого підприємства підлягає вирахуванню на тих самих умовах, що і якби вони були виплачені резиденту першої згаданої Держави. Аналогічно, будь-які борги підприємства однієї Договірної Держави перед резидентом іншої Договірної Держави підлягають вирахуванню з метою визначення оподатковуваного капіталу такого підприємства на тих самих умовах, якби вони були укладені за контрактом з резидентом Договірної Держави. перша згадана держава.
      5. Підприємства Договірної Держави, капітал яких повністю або частково належить або контролюється, прямо чи опосередковано, одним або кількома резидентами другої Договірної Держави, не підлягають у першій згаданій Державі жодному оподаткуванню або будь-яким вимогам, пов’язаним із що є іншим або більш обтяжливим, ніж оподаткування та пов’язані з ним вимоги, яким підлягають або можуть бути піддані інші подібні підприємства першої згаданої Держави.
      6. Якщо Договірна Держава надає своїм громадянам податкові пільги, спрямовані на сприяння економічному або соціальному розвитку відповідно до її національної політики та критеріїв, це не тлумачиться як дискримінація відповідно до цієї статті. 7. Положення цієї статті застосовуються до податків, які є предметом цієї Угоди.

       

      Стаття 25

      Процедура взаємної угоди

      1. Якщо особа вважає, що дії однієї або обох Договірних Держав призводять або призведуть до оподаткування не відповідно до положень цієї Угоди, вона може, незалежно від засобів правового захисту, передбачених внутрішнім законодавством цих Держав, пред’явити свою справу до компетентного органу Договірної Держави, резидентом якої він є, або, якщо його справа стосується пункту 1 статті 24, до органу Договірної Держави, громадянином якої він є. Справу необхідно подати протягом трьох років з моменту першого повідомлення про дії, що призвели до оподаткування не відповідно до положень Угоди.
      2. Компетентний орган намагатиметься вирішити справу за взаємною згодою з компетентним органом іншої Договірної Держави, якщо заперечення видається йому обґрунтованим і якщо він сам не може прийти до задовільного рішення. ухилення від оподаткування, що не відповідає Договору. Будь-яка досягнута угода виконується незважаючи на будь-які часові обмеження у внутрішньому законодавстві Договірних Держав
      4. Компетентні органи Договірних Держав намагатимуться вирішувати за взаємною згодою будь-які труднощі або сумніви, що виникають щодо тлумачення або застосування Угоди. Вони також можуть проводити спільні консультації щодо усунення подвійного оподаткування у випадках, не передбачених Угодою.
      5. Компетентні органи Договірних Держав можуть спілкуватися один з одним безпосередньо з метою досягнення згоди в розумінні попередніх параграфів

      До цієї Угоди застосовується така частина VI MLI:12

      ЧАСТИНА VI MLI (АРБІТРАЖ)

      Стаття 19

      (обов’язковий обов’язковий арбітраж) MLI

      1. де:
      1. а) під[paragraph 1 of Article 25 of this Agreement] , особа подала справу до компетентного органу а[Contracting State] на підставі того, що дії одного або обох з[Contracting States] призвели до оподаткування цієї особи не відповідно до положень ст[the Agreement] ; і
      1. б) компетентні органи не можуть досягти згоди щодо вирішення цієї справи відповідно до [paragraph 2 of Article 25 of the Agreement], протягом двох років, починаючи з дати початку, зазначеної в пунктах 8 або 9 [of Article 19 of the MLI], залежно від обставин (крім випадків, коли до закінчення цього терміну компетентні органи [Contracting States] погодилися на інший період часу щодо цієї справи та повідомили особу, яка представила справу, про таку угоду),

      будь-які невирішені питання, що виникають у справі, за письмовою заявою особи, передаються до арбітражу в порядку, зазначеному в п.[Part VI of the MLI] відповідно до будь-яких правил або процедур, погоджених компетентними органами[Contracting States] відповідно до положень ст[paragraph 10 of Article 19 of the MLI] .

      2. Якщо компетентний орган призупинив процедуру взаємної домовленості, зазначену в параграфі 1 [of Article 19 of the MLI] оскільки справа щодо одного чи кількох тих самих питань знаходиться на розгляді в суді чи адміністративному суді, період, передбачений підпунктом b) пункту 1 [of Article 19 of the MLI] припиняється до тих пір, поки не буде винесено остаточне рішення судом або адміністративним судом, або справа не буде зупинена або відкликана. Крім того, якщо особа, яка представила справу, та компетентний орган погодилися призупинити процедуру взаємної угоди, період, передбачений підпунктом b) пункту 1[of Article 19 of the MLI] припинить роботу, доки не буде знято підвіску.
      3. Якщо обидва компетентні органи погоджуються, що особа, яка безпосередньо торкнулася справи, не надала своєчасно будь-яку додаткову суттєву інформацію, запитану будь-яким компетентним органом після початку періоду, передбаченого в підпункті b) параграфа 1 [of Article 19 of the MLI], період, передбачений підпунктом б) пункту 1 [of Article 19 of the MLI] продовжується на період, що дорівнює періоду, що починається з дати запиту на інформацію та закінчується датою надання такої інформації.
      5. а) Рішення третейського суду щодо питань, переданих на розгляд арбітражу, виконується за взаємною згодою у справі, зазначеній у параграфі 1[of Article 19 of the MLI] . Рішення арбітражу є остаточним.
      1. b) Рішення арбітражу є обов’язковим для обох[Contracting States] за винятком таких випадків:
      1. і) якщо особа, яка безпосередньо стосується справи, не приймає взаємну угоду, яка реалізує арбітражне рішення. У такому випадку справа не підлягає подальшому розгляду компетентними органами. Взаємна угода, що реалізує арбітражне рішення у справі, вважається не прийнятою особою, безпосередньо зачепленою у справі, якщо будь-яка особа, яка безпосередньо стосується справи, не приймає протягом 60 днів з дати повідомлення про взаємну угоду. надсилається особі, зняти всі питання, вирішені у взаємній домовленості про виконання арбітражного рішення, з розгляду будь-яким судом чи адміністративним судом або іншим чином припинити будь-які незавершені судові чи адміністративні провадження щодо таких питань у порядку, відповідному до цієї взаємної домовленості.
      1. ii) якщо остаточне рішення судів одного з[Contracting States] вважає рішення арбітражу недійсним. У такому випадку клопотання про арбітраж згідно з п. 1[of Article 19 of the MLI] вважається таким, що не відбувся, а арбітражний процес не відбувся (за винятком статей 21 (Конфіденційність арбітражного розгляду) та 25 (Витрати на арбітражне провадження)[of the MLI] ). У такому випадку може бути подано новий запит про арбітраж, якщо компетентні органи не погодяться, що такий новий запит не повинен бути дозволений.

      iii) якщо особа, яка безпосередньо стосується справи, порушує позов з питань, які були вирішені за взаємною згодою про виконання арбітражного рішення в будь-якому суді чи адміністративному суді.

      5. Компетентний орган, який отримав первинний запит на процедуру взаємної угоди, як описано в підпункті а) пункту 1[of Article 19 of the MLI] протягом двох календарних місяців з дня отримання запиту:
      1. а) надіслати особі, яка подала справу, повідомлення про отримання запиту; і
      1. b) надіслати повідомлення про цей запит разом із копією запиту до компетентного органу іншої сторони[Contracting State] .
      6. Протягом трьох календарних місяців після отримання компетентним органом запиту про процедуру взаємної угоди (або його копії від компетентного органу іншої[Contracting State] ) він має:
      1. а) повідомити особу, яка подала справу, та інший компетентний орган про отримання ним інформації, необхідної для розгляду справи по суті; або
      1. б) запитувати додаткову інформацію від цієї особи для цієї мети.
      7. Якщо згідно з підпунктом b) пункту 6 [of Article 19 of the MLI], один або обидва компетентні органи запитали від особи, яка подала справу, додаткову інформацію, необхідну для розгляду справи по суті, компетентний орган, який запитав додаткову інформацію, повинен протягом трьох календарних місяців з дня отримання додаткової інформації від цієї особи , повідомити цю особу та інший компетентний орган або:
      1. а) що він отримав запитувану інформацію; або
      2. б) що частина запитуваної інформації все ще відсутня.
      8. Якщо жоден компетентний орган не запитав додаткову інформацію відповідно до підпункту b) пункту 6[of Article 19 of the MLI] , дата початку, зазначена в пункті 1[of Article 19 of the MLI] має бути раніше з:
      1. а) дата, коли обидва компетентні органи повідомили особу, яка подала справу відповідно до підпункту а) пункту 6[of Article 19 of the MLI] ; і
      1. b) дата, яка становить три календарні місяці після повідомлення компетентного органу іншої особи[Contracting State] згідно з підпунктом б) пункту 5[of Article 19 of the MLI] .
      9. Якщо була запитана додаткова інформація відповідно до підпункту b) пункту 6[of Article 19 of the MLI] , дата початку, зазначена в пункті 1[of Article 19 of the MLI] має бути раніше з:
      1. а) останню дату, коли компетентні органи, які запитали додаткову інформацію, повідомили особу, яка подала справу, та інший компетентний орган відповідно до підпункту а) пункту 7[of Article 19 of the MLI] ; і
      1. b) дата, яка становить три календарні місяці після того, як обидва компетентні органи отримали всю інформацію, запитану будь-яким компетентним органом від особи, яка подала справу.

      Якщо, однак, один або обидва компетентні органи надсилають повідомлення, зазначене в підпункті b) параграфа 7[of Article 19 of the MLI] , таке повідомлення розглядається як запит на додаткову інформацію відповідно до підпункту b) пункту 6[of Article 19 of the MLI] .

      10. Компетентні органи с[Contracting States] за взаємною згодою відповідно до[Article 25 of the Agreement] встановити порядок застосування положень, що містяться в[Part VI of the MLI] , включаючи мінімальну інформацію, необхідну кожному компетентному органу для проведення розгляду справи по суті. Така угода повинна бути укладена до дати, на яку невирішені питання у справі вперше підлягають передачі на розгляд арбітражу, і після цього може час від часу змінюватися
      11. Незважаючи на інші положення ст[Article 19 of the MLI] ,
      1. а) будь-яке невирішене питання, що випливає з процедури взаємної домовленості, інакше в межах арбітражного процесу, передбаченого ст.[the MLI] не передається до арбітражу, якщо рішення з цього питання вже прийнято судом або адміністративним трибуналом будь-якого[Contracting State] ;
      1. b) якщо в будь-який час після подання запиту про арбітраж і до того, як арбітражна комісія надала своє рішення компетентним органам[Contracting States] , рішення з цього питання виноситься судом або адміністративним трибуналом одного з[Contracting States] , арбітражний процес припиняється.

      Стаття 20

      (Призначення арбітрів) MLI

      1. За винятком випадків, коли компетентні органи с[Contracting States] взаємно узгоджувати різні правила, параграфи 2-4[of Article 20 of the MLI] застосовується для цілей[Part VI of the MLI] .
      2. Наступні правила регулюють призначення членів арбітражної комісії:
      1. а) Арбітражна комісія складається з трьох окремих членів, які мають знання або досвід у міжнародних податкових питаннях.
      1. b) Кожен компетентний орган повинен призначити одного члена комісії протягом 60 днів з дати запиту про арбітраж згідно з пунктом 1 статті 19[of the MLI] . Призначені таким чином члени з двох колегій протягом 60 днів після останнього призначення призначають третього члена, який буде виконувати функції голови арбітражної комісії. Голова не може бути громадянином або резидентом жодного з них[Contracting State] .
      1. c) Кожен член, призначений до складу арбітражної комісії, повинен бути неупередженим і незалежним від компетентних органів, податкових адміністрацій та міністерств фінансів [Contracting States] а також усіх осіб, яких безпосередньо стосується справа (а також їхніх радників) під час прийняття на посаду, зберігати свою неупередженість та незалежність протягом усього процесу та уникати будь-якої поведінки протягом розумного періоду часу після цього, яка може зашкодити зовнішньому вигляду неупередженості та незалежності арбітрів щодо розгляду справи.
      3. У разі, якщо компетентний орган a [Contracting State] не призначить члена арбітражної комісії в порядку та у строки, визначені пунктом 2 [of Article 20 of the MLI] або погоджено з компетентними органами [Contracting States], член призначається від імені цього компетентного органу вищою посадовою особою Центру податкової політики та адміністрування Організації економічного співробітництва та розвитку, яка не є громадянином жодної [Contracting State].
      4. Якщо два початкові члени арбітражної комісії не призначили Голову в порядку та у строки, зазначені в параграфі 2 [of Article 20 of the MLI] або погоджено з компетентними органами [Contracting States], Голову призначає найвища посадова особа Центру податкової політики та адміністрування Організації економічного співробітництва та розвитку, яка не є громадянином жодної [Contracting State].

      Стаття 21

      (Конфіденційність арбітражного провадження) MLI

      1. Виключно для цілей застосування положень ст[Part VI of the MLI] та положень ст[the Agreement] та внутрішнього законодавства Російської Федерації [Contracting States] що стосується обміну інформацією, конфіденційності та адміністративної допомоги, члени арбітражної комісії та максимум три співробітники на одного члена (і потенційні арбітри лише в обсязі, необхідному для перевірки їхньої здатності виконувати вимоги арбітрів) повинні розглядатися як бути особами або органами, яким може бути розкрита інформація. Інформація, отримана арбітражною групою або потенційними арбітрами, та інформація, яку компетентні органи отримують від арбітражної комісії, вважаються інформацією, якою обмінюється відповідно до положень ст.[the Agreement] пов’язані з обміном інформацією та адміністративною допомогою.
      2. Компетентні органи с [Contracting States] гарантує, що члени арбітражної комісії та їх персонал у письмовій формі домовляються, перш ніж діяти в арбітражному розгляді, обробляти будь-яку інформацію, що стосується арбітражного розгляду, відповідно до зобов’язань щодо конфіденційності та нерозголошення, описаних у положеннях [the Agreement] пов’язані з обміном інформацією та адміністративною допомогою та відповідно до чинного законодавства Російської Федерації [Contracting States].

      Стаття 22

      (Вирішення справи до завершення арбітражу) MLI

      Для цілей[Part VI of the MLI] і положення [the Agreement] що передбачають вирішення справ за взаємною згодою, процедура взаємної домовленості, а також арбітражний розгляд у справі припиняються, якщо в будь-який час після подання арбітражного запиту і до того, як арбітражна комісія винесла свою рішення до компетентних органів с [Contracting States]:

      1. а) компетентні органи[Contracting States] досягти взаємної згоди щодо вирішення справи; або
      1. б) особа, яка подала справу, відкликає клопотання про арбітраж або клопотання про процедуру взаємної домовленості.

      Стаття 23

      (Тип арбітражного процесу) MLI

      Арбітраж остаточної пропозиції

      1. За винятком випадків, коли компетентні органи с[Contracting States] за взаємною домовленістю про різні правила, наведені нижче правила застосовуються щодо арбітражного провадження відповідно до[Part VI of the MLI] :
      1. а) Після передачі справи до арбітражу компетентний орган кожного з них [Contracting State] подає арбітражній комісії до встановленої домовленістю дати пропозицію рішення, яке вирішує всі невирішені питання(-и) у справі (з урахуванням усіх домовленостей, раніше досягнутих у цій справі між компетентними органами [Contracting States]). Запропонована постанова обмежується розпорядженням конкретних грошових сум (наприклад, доходів або витрат) або, якщо це зазначено, максимальної ставки податку, що стягується відповідно до[the Agreement] , для кожного коригування або подібних проблем у даній справі. У разі, коли компетентні органи с [Contracting States] не змогли досягти згоди з питання щодо умов застосування положення ст [the Agreement] (далі іменується «порогове питання»), наприклад, чи є особа резидентом або чи існує постійне представництво, компетентні органи можуть подавати альтернативні запропоновані рішення щодо питань, вирішення яких залежить від вирішення такого порогові запитання.
      1. b) Компетентний орган кожного[Contracting State] може також подати документ, що підтверджує позицію, на розгляд арбітражної комісії. Кожен компетентний орган, який подає пропоновану резолюцію або документ, що підтверджує позицію, надає копію іншому компетентному органу до дати, коли пропонована резолюція та документ, що підтверджує позицію, повинні бути подані. Кожен компетентний орган також може подати до арбітражної комісії до дати, встановленої за домовленістю, подання-відповідь щодо запропонованої резолюції та документ, що підтверджує позицію, поданий іншим компетентним органом. Копія будь-якого подання-відповіді надається іншому компетентному органу до дати подання відповіді.
      1. c) Арбітражна комісія вибирає своїм рішенням одну із запропонованих рішень у справі, поданих компетентними органами щодо кожного питання та будь-яких порогових питань, і не включає обґрунтування чи будь-які інші пояснення рішення. Рішення арбітражу приймається простою більшістю голосів членів колегії. Арбітражна комісія передає своє рішення у письмовій формі до компетентних органів республіки[Contracting States] . Рішення арбітражу не має прецедентного значення.
      5. До початку арбітражного розгляду компетентні органи с [Contracting States] забезпечує, щоб кожна особа, яка представила справу, та її консультанти письмово погодилися не розголошувати будь-якій іншій особі будь-яку інформацію, отриману під час арбітражного розгляду ні від компетентного органу, ні від арбітражної комісії. Процедура взаємної домовленості під [the Agreement], а також арбітражне провадження за [Part VI of the MLI], щодо справи припиняється, якщо в будь-який час після подання прохання про арбітраж і до того, як арбітражна комісія передала своє рішення компетентним органам [Contracting States], особа, яка представила справу, або один із радників цієї особи суттєво порушує цю угоду

      Стаття 25

      (Витрати на арбітражне провадження) MLI

      В арбітражному провадженні за[Part VI of the MLI] , гонорари та витрати членів арбітражної комісії, а також будь-які витрати, понесені у зв’язку з арбітражним розглядом[Contracting States] , покладається на[Contracting States] в порядку, що врегульовується за взаємною згодою між компетентними органами[Contracting States] . За відсутності такої угоди кожна[Contracting State] несе свої витрати та витрати призначеного члена комісії. Витрати на голову арбітражної колегії та інші витрати, пов’язані з проведенням арбітражного розгляду, несе[Contracting States] в рівних частках. Пункти 2 і 3 статті 26 (Сумісність) MLI

      2. Будь-яке невирішене питання, що виникає внаслідок процедури взаємної домовленості, інакше в межах арбітражного процесу, передбаченого в [Part VI of the MLI] не підлягає розгляду в арбітражі, якщо питання входить до сфери розгляду справи, щодо якої раніше була створена арбітражна комісія або подібний орган відповідно до двосторонньої чи багатосторонньої конвенції, яка передбачає обов’язковий арбітраж щодо невирішених питань, що виникають із процедура взаємної домовленості.
      3. [Nothing]в[Part VI of the MLI] впливати на виконання ширших зобов’язань щодо арбітражу з невирішених питань, що виникають у контексті процедури взаємної угоди, що випливає з інших конвенцій, до яких[Contracting States] є або стануть партіями. Підпункт а) пункту 2 статті 28 МЛІ

      Відповідно до підпункту а) пункту 2 статті 28 MLI, Сінгапур формулює такі застереження щодо обсягу справ, які підлягають арбітражу відповідно до положень частини VI MLI:

      1. а) Республіка Сінгапур залишає за собою право виключити з сфери дії Частини VI (Арбітраж) справи, пов’язані із застосуванням її внутрішніх загальних правил проти ухилення, що містяться в розділі 33 Закону про податок на прибуток, судового права або юридичних доктрин. Будь-які наступні положення, що замінюють, змінюють або оновлюють ці правила проти уникнення, також будуть розуміти. Республіка Сінгапур повідомляє Депозитарію про будь-які такі наступні положення.
      1. b) Якщо застереження, зроблене іншою Договірною юрисдикцією щодо Податкової угоди, на яку поширюється охоплення відповідно до статті 28(2)(a), стосується виключно її внутрішнього законодавства (включаючи законодавчі положення, прецедентне право, судові доктрини та покарання), Республіка Сінгапур залишає за собою право виключити зі сфери дії Частини VI ті випадки, які були б виключені зі сфери дії Частини VI, якби застереження іншої Договірної юрисдикції було сформульовано з посиланням на будь-які аналогічні положення внутрішнього законодавства Республіки Сінгапур або будь-які наступні положення, які замінюють , змінити або оновити ці положення. Компетентний орган Республіки Сінгапур консультуватиметься з компетентним органом іншої Договірної юрисдикції, щоб уточнити будь-які подібні аналогічні положення, які існують у внутрішньому законодавстві Республіки Сінгапур в угоді, укладеній відповідно до статті 19(10)

      Стаття 26

      Обмін інформацією

      1. Компетентні органи Договірних Держав обмінюватимуться такою інформацією, яка передбачувано має відношення до виконання положень цієї Угоди або для адміністрування чи виконання внутрішнього законодавства щодо податків будь-якого виду та опису, що стягуються від імені Договірних Держав або їх місцевими органами влади, оскільки оподаткування за ними не суперечить Угоді. Обмін інформацією не обмежується статтями 1 і 2.
      2. Будь-яка інформація, отримана відповідно до пункту 1 Договірною Державою, вважається таємною так само, як інформація, отримана згідно з національним законодавством цієї Держави, і розкривається лише особам або органам влади (включаючи суди та адміністративні органи), які мають відношення до оцінки або стягнення, примусове виконання або судове переслідування щодо, розгляд скарг щодо податків, зазначених у параграфі 1, або нагляд за вищезгаданим. Такі особи або органи повинні використовувати інформацію лише для таких цілей. Вони можуть розголошувати інформацію під час публічного судового розгляду або в судових рішеннях.
      3. Ні в якому разі положення пунктів 1 і 2 не можуть тлумачитися як такі, що покладають на Договірну Державу зобов’язання:

      (a) здійснювати адміністративні заходи, які суперечать законам та адміністративній практиці цієї або іншої Договірної Держави;

      (b) надавати інформацію, яку неможливо отримати згідно із законодавством або в ході звичайної адміністрації цієї чи іншої Договірної Держави;

      (c) надавати інформацію, яка б розкривала будь-яку торгову, ділову, промислову, комерційну чи професійну таємницю чи торговий процес, або інформацію, розголошення якої суперечило б державному порядку (ordre public).

      4. Якщо Договірна Держава запитує інформацію відповідно до цієї статті, інша Договірна Держава використовує свої заходи зі збору інформації для отримання запитуваної інформації, навіть якщо ця інша Держава може не потребувати такої інформації для своїх власних цілей оподаткування. Зобов’язання, що міститься в попередньому реченні, підпадає під обмеження пункту 3, але в жодному разі такі обмеження не можуть тлумачитися як дозволяючи Договірній Державі відмовитися від надання інформації лише тому, що вона не має національного інтересу в такій інформації.
      5. У жодному разі положення параграфа 3 не можуть тлумачитися як такі, що дозволяють Договірній Державі відмовитися від надання інформації лише тому, що інформація є у банку, іншої фінансової установи, уповноваженої особи чи особи, яка діє в якості агентства чи довіреної особи, або тому, що вона стосується на права власності на особу.

      Стаття 27

      Члени дипломатичних представництв і консульських установ

      Ніщо в цій Угоді не впливає на фіскальні привілеї членів дипломатичних представництв або консульських установ відповідно до загальних норм міжнародного права або положень спеціальних угод.

      Наступний пункт 1 статті 7 MLI застосовується та замінює положення цієї Угоди:

      СТАТТЯ 7 MLI – ЗАПОпередження зловживань ДОГОВОРОМ

      (Надання тесту на основні цілі)

      Незважаючи на будь-які положення ст[the Agreement] , вигода під [the Agreement] не надається стосовно об’єкта доходу або капіталу, якщо є розумний висновок, враховуючи всі відповідні факти та обставини, що отримання цієї вигоди було однією з головних цілей будь-якої домовленості чи операції, яка прямо чи опосередковано призвела до цю пільгу, якщо не буде встановлено, що надання такої пільги за цих обставин відповідало б предмету та мети відповідних положень [the Agreement].

      До пункту 1 статті 7 MLI поширюється така частина 4 статті 7 MLI:

      Де вигода під[the Agreement] відмовляється особі під[paragraph 1 of Article 7 of the MLI] , компетентний орган [Contracting State] яка в іншому випадку надала б цю пільгу, тим не менш, розглядатиме цю особу як таку, що має право на цю пільгу або інші пільги щодо певної статті доходу або капіталу, якщо такий компетентний орган на запит цієї особи та після розгляду відповідного факти та обставини, визначає, що такі вигоди були б надані цій особі за відсутності операції або домовленості, зазначених у [paragraph 1 of Article 7 of the MLI]. Компетентний орган с[Contracting State] до якого було подано запит відповідно до цього пункту жителем іншої[Contracting State] консультується з компетентним органом цієї іншої особи[Contracting State] перед відхиленням запиту.

      Стаття 28

      Набуття чинності

      1. Договірні Держави повідомлять одна одну в письмовій формі дипломатичними каналами про те, що процедури, необхідні їх законодавством для набуття чинності цією Угодою, були виконані.
      2. Угода набуває чинності в день останнього з цих повідомлень, а її положення набирають чинності:

      (а) у Сінгапурі:

      (i) стосовно податків, утриманих у джерела з сум, які підлягають сплаті, вважаються сплаченими або сплаченими (залежно від того, що є найбільш раннім) 1 січня календарного року, наступного за роком, у якому Угода набуває чинності, або після цієї дати;

      (ii) щодо податку, що підлягає сплаті (крім податків, утриманих у джерела) за будь-який рік оцінки, що починається 1 січня або після цього другого календарного року, наступного за роком, у якому Угода набуває чинності; і

      (iii) стосовно статті 26, для запитів, зроблених на або після дати набуття чинності щодо інформації про податки, що стосуються оподатковуваних періодів, що починаються 1 січня календарного року, наступного за датою набуття чинності Угодою або після неї ; або якщо оподатковуваний період відсутній, для всіх податкових зборів, що виникають на або після 1 січня календарного року, наступного за датою набрання чинності Угодою;

      (b) у Люксембурзі:

      (i) стосовно податків, утриманих у джерела, до доходів, отриманих 1 січня календарного року, наступного за роком, у якому Угода набула чинності, або після цієї дати;

      (ii) щодо інших податків на прибуток та податки на капітал до податків, що стягуються за будь-який податковий рік, що починається 1 січня календарного року, наступного за роком, у якому Угода набуває чинності, або після цієї дати;

      (iii) стосовно статті 26, для запитів, зроблених на або після дати набуття чинності щодо інформації про податки, що стосуються оподатковуваних періодів, що починаються 1 січня календарного року, наступного за датою набуття чинності Угодою або після неї ; або якщо оподатковуваний період відсутній, для всіх податкових зборів, що виникають на або після 1 січня календарного року, наступного за датою набрання чинності Угодою.

      3. Угода між Республікою Сінгапур та Великим Герцогством Люксембург про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням щодо податків на прибуток і капітал, підписану 6 березня 1993 року, припиняє свою дію. набирає чинності з дати набуття чинності цією Угодою щодо податків, на які поширюється ця Угода відповідно до положень пункту 2 цієї статті.
      4. Незважаючи на пункт 3, положення статті 23 (1)(c) Угоди між Республікою Сінгапур та Великим Герцогством Люксембург про уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухилення від сплати податків щодо податків на прибуток і капітал , з Протоколом, підписаним 6 березня 1993 року, буде застосовуватися протягом 5 років з дати набуття чинності цією Угодою.

      Стаття 29

      Припинення

      Ця Угода залишається в силі до припинення її дії Договірною Державою. Будь-яка Договірна Держава може припинити дію Угоди дипломатичними каналами, надіславши повідомлення про припинення принаймні за шість місяців до закінчення будь-якого календарного року, що починається після закінчення п’ятирічного періоду з дати набуття нею чинності. У такому разі Договір припиняє дію:

      а) у Сінгапурі

      (i) стосовно податків, утриманих у джерела із сум, які підлягають сплаті, вважаються сплаченими чи сплаченими (залежно від того, що є найбільш раннім) після закінчення календарного року, в якому було надіслано повідомлення;

      (ii) стосовно податку, що підлягає нарахуванню (крім податків, утриманих у джерела) за будь-який рік нарахування, що починається 1 січня або після 1 січня другого календарного року, наступного за роком, в якому було надіслано повідомлення; і

      (iii) у всіх інших випадках після закінчення календарного року, в якому надано повідомлення;

      (b) у Люксембурзі:

      (i) стосовно податків, утриманих у джерела, до доходу, отриманого 1 січня календарного року, наступного за роком, у якому було надіслано повідомлення;

      (ii) стосовно інших податків на прибуток та податки на капітал до податків, що стягуються за будь-який податковий рік, що починається 1 січня календарного року, наступного за роком, у якому було надіслано повідомлення; і

      (iii) у всіх інших випадках після закінчення календарного року, в якому надано повідомлення.